Допоможе ручний бур

НАДЛИШОК дощових або ґрунтових вод завжди завдає чимало клопоту. Частіше таке трапляється на глинистих землях.

Найпростіше розв’язання проблеми — викопати канаву. Коли такої можливості немає, варто пробурити свердловину чи й кілька по периметру будівлі або в іншому проблемному місці. Буває, що під триметровим шаром глини залягає супісок, галька чи інша пухка порода. У цьому разі вся вода з поверхні землі безперешкодно йде у свердловину.

Пробурити в землі отвір діаметром 10-15 см не становить особливих труднощів. І найлегше це зробити ручним буром.

Кремезному дядькові можна за день пробити свердловину завглибшки 10 метрів. Це максимум, зазвичай така глибина не потрібна. Для такої роботи можна узяти шнековий льодобур, який має бути з міцної сталі. Чим довший шнек, тим менше клопоту. Отвір у землі завглибшки 70-80 см роблять льодобуром без будь-якого додаткового обладнання. А потім знадобляться два-три відрізки труби по 3-4 м (або менше, якщо менша глибина) завдовжки і діаметром 25-30 мм. При цьому льодобур приварюють до труби діаметром 15 мм. З допомогою 30-сантиметрового перехідника приєднують до основної труби.

Скріпити дві труби різних діаметрів дуже просто: одну вставляють в іншу сантиметрів на десять, свердлом роблять наскрізний отвір, вставляють цвях потрібного розміру, який з одного кінця загинають. Невеликий люфт, який має ця конструкція, практично не позначається на якості роботи. А щоб наростити свою бурильну «установку» новими трубами, слід вирізати ще муфту. Буріння проводиться шляхом повороту труби і укріпленого на ній шнекового бура. Для цього в основній трубі на відстані 100-120 см свердлом діаметром 8-​​9 мм пробивають отвори, в які і вставляється ручка — металевий пруток завдовжки близько 40 см.

Перші дециметри свердловини даються легше, якщо в неглибокий утворений отвір налити води, а в подальшому вона сама напливатиме у свердловину в міру її поглиблення. Треба заздалегідь приготувати дерев’яну лопаточку, з допомогою якої знімають із лопатей шнека прилиплу глину, вийняту на поверхню.

І хоч до глибини 10 м можна давати раду буровій «установці» самому, не користуючись більше ніякими пристосуваннями, все ж краще спорудити над свердловиною хоча б просту треногу з жердин, щоб довга труба не моталася з боку в бік під час підйому. А якщо обладнати невеликий коловорот, це полегшить сам підйом, а особливо відрив глини від глибинного ґрунту.

Для того щоб бур не засмоктувало, через два оберти потрібно робити зворотний хід на півоберта, відриваючи його від ґрунту (інакше підняти льодобур неможливо). Після того як піде мокрий пісок, можна сказати, що ви свого домоглися. Надалі можна заглибитися не більш ніж на метр і варто завершити роботу.

Щоб свердловина не запливла ґрунтом, треба опустити в неї трубу відповідного розміру. Якщо труби немає, то заповніть порожнину дрібною галькою, щебенем, битою цеглою. А навколо гирла свердловини добре б насипати крупнозернистого піску, щоб вода, проходячи крізь нього, фільтрувалася.