Архів
П’ятниця,
16 лютого 2018 року

№ 13 (19560)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  • За рубежем
Домовились

США. Після запеклих дебатів конгрес узгодив найпроблемніші положення імміграційної реформи.

Докладніше...
Страйкують учителі

У СЛОВЕНІЇ через страйк учителів зачинилась більшість шкіл.

Докладніше...
Антиєвропейські настрої

МОНАКО. На парламентських виборах перемогли противники асоціації з ЄС.

Докладніше...
Далекоглядне рішення

ПОЛЬЩА анонсувала будівництво власного балтійського газогону.

Докладніше...
Навчання — рідною мовою

ЛАТВІЯ. Скасовано державну шкільну освіту російською.

Докладніше...
Посилюють безпеку

КАНАДА знову приєдналася до системи повітряного спостереження НАТО.

Докладніше...
Набрид усім

ПІВДЕННО-АФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА. Звинувачений у корупції і рекеті президент пішов у відставку.

Докладніше...
Світова допомога

ІРАК. Євросоюз виділяє країні 400 мільйонів євро.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Гаряча тема

Без суду й слідства

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Нещодавно в Інтернеті показали відеосюжет, де семикласник СШ №1 міста Зеленодольськ, що на Дніпропетровщині, на шкільному стадіоні б’є, зваливши з ніг, іншого хлопчину.

ПОТЕРПІЛИМ виявився 14-літній Андрій Новиков, а збиткувався над ним Олександр Мануйлов. «Хтось йому сказав, ніби я наговорив поганого на нього, тож він вирішив мені відплатити, — розповідав згодом Андрій. — Насправді ж я нічого не казав, тому й не чекав від Сашка нападу. А він несподівано щосили стусонув мене кулаком у живіт, я й продихнути відразу не зміг, упав на землю...»

На відео видно, що азарту «скривдженому» меснику додавали однолітки, які не просто спостерігали, а... уболівали за нього! Захищати Андрія не кинувся ніхто. Ніхто навіть не гукнув, що лежачого не б’ють. Присутні ще й сміялися, знімаючи дикунське побоїще на мобільні телефони.

Ця бійка спричинила скандал не тільки в районі, а й в області. У невеличкому Зеленодольську, де усі один одного знають, де всі діти на виду, намагаються збагнути, чому таке сталося? Хто винен у тому, що нове покоління росте таким жорстоким, чому для підлітків є нормою скривдити, відлупцювати своїх однолітків? Серед іншого нарікали на відсутність творів літератури і всіх інших видів мистецтва, котрі виховували б молодь на прикладах високої моралі, зразкової поведінки. Це й справді одна з причин. Одначе чомусь ніхто не наголошує на тому, що на нинішній школі й освіті, на вихованні дітей позначається сьогодення — складне й знервоване. Наше розбалансоване суспільство, покинуте вищою владою напризволяще, живе в країні, де ніхто нікому не потрібен, кожен має виживати сам по собі. Ані елементарного ладу, ані вимогливого правопорядку. Педагогіка, право, судочинство ніби вивернуті навиворіт. Адже не секрет, що часом доводиться остерігатися тих, хто має берегти наш спокій і благополуччя.

У П’ятихатському районі кілька розгніваних чоловіків спіймали одного і силоміць підвісили за ногу на дереві догори дриґом. Всю цю розправу зняли на відео, прокоментувавши її причину. У П’ятихатках є орендований майданчик, де мешканці паркують свої вантажівки, беручи на відстій і фури далекобійників. На цей майданчик унадилися спритники, які зливали з бензобаків пальне. Потерпілі довго вистежували злодіїв, а спіймавши одного з них, учинили самосуд. І медики, і правоохоронці стверджують, що чоловік, якого піддали тортурам, міг загинути, тому необхідне ретельне розслідування. Втім, місцевий люд гадає інакше. Злодій, мовляв, дістав по заслузі, тепер більше не крастиме. Виправдовували водіїв і тим, що їм нічого іншого не залишалося, адже поліція дивилася на регулярні крадіжки крізь пальці, пояснюючи свою бездіяльність «недостатнім рівнем заподіяних збитків». Лише незначна частина людей переконана, що самосуд не той метод, який можна застосовувати.

Торік фермери Криничанського району самостійно розправилися зі злодіями, спійманими на гарячому. Зграя молодиків лазила по коморах, майстернях, сховищах і цупила все, що потрапляло під руку. Потерпілі неодноразово кликали на виручку поліцію, проте від стражів порядку користі, як від цапа молока. Тож, упіймавши негідників, фермери не стримували ні емоцій, ні кулаків. Селяни-земляки їхні дії не осуджують. Тут не одну садибу обібрали пройдисвіти. Обкрадені пишуть заяву за заявою, однак факту затримання правоохоронцями крадіїв не пригадують.

У селі Василівка Солонянського району нещодавно відкрили реабілітаційний центр для наркозалежних. Начебто добра справа. Та днями до місцевої прокуратури прибіг схвильований юнак зі скаргою на те, що його кілька місяців тому незаконно затримали й утримували у цьому центрі реабілітації проти його волі. Правоохоронці виявили ще 12 молодиків, котрі перебували там безпідставно. Може, їх примусово доправили сюди лікуватися від зловживання згубним зіллям? Нічого подібного! Людей, які жодного стосунку не мали до вживання наркотиків, утримували й справді силоміць. Під вивіскою доброчинної справи з порятунку наркозалежних і залежних від алкоголю тут функціонувала така собі підпільна в’язниця, де «відбували» свої невизначені строки не менш як 40 громадян. Їхня провина була в тому, що вони комусь заважали. Себто їх хтось замовив, як замовляють кілерам убивства невгодних. Цих прирікати на смерть не зважилися, однак дали добро на тимчасове позбавлення волі. За що така немилість? Одні комусь чимсь дошкуляли, інші щось заборгували. Є охочі на певний час усунути конкурентів у бізнесі. Декого з «ув’язнених» «посадили» рідні — приміром, сестра брата на той час, поки вона батьківську спадщину перепише на себе. Словом, причин «ізолювати від суспільства» того чи іншого суб’єкта вистачає. А якщо є попит на послугу, знайшлися й ділки, які взялися її надавати. Ще й обернули цю справу на вигідний бізнес: один місяць перебування в «реабілітаційному центрі» обходився замовникам від п’яти до семи тисяч гривень. Щоправда, зловмисники також виловлювали на вулицях або у притонах і справжніх алкоголіків та наркоманів. Їхні рідні вважали, що передають хворих справді спеціалістам медико-реабілітаційної служби, і грошей на лікування не шкодували. Звідки їм було знати, що до здорового способу життя у псевдореабілітаційному центрі повертали нелюдськими методами впливу — тортурами.

Всі ці історії — застережливі і повчальні уроки для нашого суспільства. Невже геть здичавіємо?

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Приїхали ревізори
Читати
З вітчизняної «дзвіниці»
Читати
Градус дещо знизився
Читати
Влада може догратися
Читати
Ліками забезпечили
Читати
Здорожчання неминуче
Читати
Щоб далеко не їздити
Читати
Борги наші непідйомні...
Читати
Ховаєшся — знайдуть
Читати
Грип лютує
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове