А весну чує Михайло МОРОЗ. ЩЕ У Стародавній Русі лютий вважався останнім місяцем року, і величали його «січнем» за те, що він відсікає один рік від другого. Були й інші назви, зокрема «межень» — календарна межа зими і весни, «сніжень» — від снігопадів, характерних для цієї пори. Лише наприкінці ХІХ століття назва «лютий» закріпилася за другим місяцем року. В окремих джерелах — як історичних, так і літературних — зустрічаємо назви «лютень», «бокогрій». Здавна другого лютого за старим стилем народ відзначав Стрітення. Вважали, що саме цього дня зима зустрічається з весною. За народними прикметами, другого лютого зранку буває останній великий мороз. У другій половині дня чекали відлигу, яку пов’язували з раннім приходом весни. Характер у лютого зимовий, а тому можна чекати сюрпризів: і завірюх, і тріскучих морозів. Недарма кажуть, що в лютому сім погод надворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, згори ллє і знизу мете. Але хоч лютий і лютує, а весну чує. Фенологи ще називають лютневу пору «весною світла». Адже протягом місяця день збільшиться на дві години. Середня тривалість сонячного сіяння у лютому становить 59,2 години — майже вдвічі більше, ніж у січні. Тому закономірно, що саме у цьому місяці починає поступово пробуджуватися природа. Ще не встигне розтанути сніг, як на проталинах з’являться рожеві й сині медуниці. Проте найбільш «сміливі» — підсніжники. Через тиждень-два розгребіть сніг — і побачите зелені паростки. По-різному прокидаються від зимової сплячки дерева. Найперше це зроблять ті, на які потрапляє багато сонячних променів. Особливо чутливі до тепла верба, вільха. Гляньте на вільху: уся вона зараз причепурилася чорними шишечками і твердими сережками. У її кроні вже запульсував сік. Тому достатньо принести гілочку в дім і поставити у воду, як через кілька днів вона почне оживати: сережки стануть довгими, з них посиплеться жовтий пилок, а потім з’являться листочки. У клена гостролистого рух соку почнеться наприкінці місяця. Не забариться також і горішник. У другій половині лютого починається так званий лісовий самосів. Погожого дня можна бачити, як буре крихітне насіння кружляє у повітрі. В цю пору розслаблються у ялинок лусочки на шишках. З них вилітають насінини. Причому з кожної ялинової шишки вилітає в середньому сто і більше насінин. А всього гектар густого лісу висіває на сніг близько 150-160 кілограмів насінного матеріалу. Частину його поїдають птахи, частину розносять вітер, тала вода. Ось так і розмножуються ялинки. У такий спосіб поселяються далеко від материнської крони вільхи. У сонячний полудень все дзвінкіше виводить свою пісню велика синиця. На галявинах радіють потеплінню поповзень і пищуха. Виводять рулади снігурі, видзвонюють омелюхи, здається, що вони подобрішали, стали більш довірливими. Перші самостійні вильоти роблять малі шишкарі. У багатьох звірів у лютому починається шлюбний період. У пошуках «нареченої» блукаючі вовчі зграї можуть забрести за 70-80 кілометрів од місця постійного перебування. У місячні лютневі ночі влаштовують залицяльні ритуали зайці. Місцем побачення вони обирають відкриту місцевість. Чим ближче до весни, тим більше понижується рівень води у річках та озерах і утворюються підльодові пустоти. Саме їх і використовують для полювання річкові жителі — видри, норки, ондатри. Незабаром прокинуться від сплячки бобри. Закінчується сон і в борсуків. …Тихо, непомітно крадеться під снігом весна. У неї свій графік, про який лютий поки що нічого не відає. І, мабуть, це на краще. |