П’ятниця, 2 лютого 2018 року № 9 (19556)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19556/print.php?n=37985

  • Втрата

Iз сільської хатини — до зірок

Василь ПІДДУБНЯК.

ОСТАННІЙ день січня приніс сумну звістку: в столичному парку «Царське Село» на 68-му році життя помер перший і єдиний космонавт незалежної України Леонід Каденюк, льотчик-випробувач 1-го класу, космонавт, генерал-майор авіації, перший астронавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання, Народний Посол України, Герой України, Президент Аерокосмічного товариства України, радник Прем’єр-міністра України та Голови Державного космічного агентства України, Почесний доктор Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича.

Він пішов у засвіти раптово — «швидка» не встигла допомогти легендарному українцеві на його останній орбіті — земній.

Про що він думав у той останній день, «накручуючи» свою щоденну 10-кілометрову дистанцію по мегаполісу? Про незавидну долю рідної Вітчизни, яка для того, аби земляни освоювались у космосі, зробила чи не найбільше у світі, починаючи від житомирянина Сергія Корольова? А може, про отчий край — зелену Буковину свою?

Ось він, десятирічний дітвак, біжить росяним лугом, неначе зоряним Всесвітом, і хлоп’яча радість із грудей вихлюпується: «Гагарін у космосі!..»

Від того самого «космічного» дня, від того торжества всенародного зародилась у маленького буковинця велика мрія: «От якби й самому туди полетіти і побачити землю з-за хмар!..» Не тільки він мріяв про це, але Доля вибрала одного — саме його.

Леонід Каденюк народився 28 січня 1951 року в селі Клишківці Хотинського району Чернівецької області в родині сільських учителів.

У 1967 році, після закінчення середньої школи зі срібною медаллю, вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків, відтак працював там льотчиком-інструктором. У серпні 1976 року був відібраний до загону радянських космонавтів у групу багаторазової космічної системи «Буран».

Під час підготовки до космічних польотів та в процесі випробувальної роботи пройшов унікальну інженерну та льотну підготовку. Вивчив космічні кораблі «Союз», «Союз-ТМ», БТКК «Буран», орбітальну станцію «Салют», частково орбітальний комплекс «Мир» та американський багаторазовий транспортний космічний корабль (БТКК) «Space Shuttle».

Брав участь у розробці та випробуванні авіаційно-космічних систем, у їх ескізному та макетному проектуванні, а також у льотних випробуваннях систем.

За час підготовки до космічних польотів набув навичок з проведення наукових експериментів на борту космічних літальних апаратів у найрізноманітніших напрямах: біологія, медицина, метрологія, екологія, дослідження природних ресурсів землі з космосу, геологія, астрономія, геоботаніка.

1995-го був відібраний у групу космонавтів Національного космічного агентства України. Пройшов навчання для космічного польоту в NASA на американському кораблі багаторазового використання як фахівець із корисного навантаження.

Із 19 листопада по 5 грудня 1997 року перебував у космічному польоті на американському МТКК «Колумбія» місії STS-87. На орбіті виконував біологічні експерименти спільного українсько-американського досвіду з трьома культурами: ріпа, соя і мох, а про свої позаземні подорожі Леонід Каденюк розповів у книжці «Місія — Космос», що вийшла 2009 року і стала бібліографічною рідкістю.

Виходець із українського села, Леонід Каденюк був одним із найосвіченіших космонавтів і астронавтів земної кулі. І це не перебільшення! Усі свої знання, величезний досвід Магеллана Всесвіту він передавав молодим колегам, дбаючи про подальший розвиток космічної сфери у рідній країні.

«У мене є всі підстави стверджувати, що Україна є космічною державою, — говорив перший її космонавт. — У нас є повний цикл виготовлення космічної техніки. Ми давно вміємо проектувати, виготовляти, запускати і експлуатувати наші розробки в космосі. Але от проблема: сьогодні космічна галузь працює не завдяки, а всупереч обставинам, у яких вона перебуває».

У своїх емоціях від побаченого звідти, з небес, був відвертим і схвильованим: «Коли я дивився на Землю з космосу, у мене було також і негативне враження. Воно прийшло відразу ж, коли я побачив цей найтонший шар атмосфери. Його особливо чітко було видно на тлі чорного космосу. Це мене дуже вразило. Пам’ятаю, у мене навіть настрій тоді зовсім пропав. Це все через те, що люди так спотворюють нашу екологію і недбало ставляться до природи».

У ньому говорив не лише космонавт-дослідник, вчений-експериментатор, а й тонкий художник: «Жодна фотографія космосу не здатна передати тієї краси Всесвіту, яку людина може побачити своїми очима».

Шкода лишень, що все тепер — в минулому часі.

А може, й ні: у великих Українців, яким незаперечно запам’ятається нам Леонід Каденюк, минулого часу не буває навіть у горьовану годину прощання.