• З приводу

Удар чи заслін?

Маргарита СИТНИК.

Першого січня набули чинності зміни до Податкового кодексу, якими запроваджено новий порядок ввезення товарів з-за кордону. Подія вже встигла спричинити чималий резонанс: міжнародну автотрасу Львів — Краковець біля автобусної зупинки «Роснівка» перекрили кількадесят обурених пікетувальників.

У ЧОМУ суть питання? Відтепер наземним шляхом можна ввезти без сплати мита товарів загальною вартістю до 500 євро і вагою до 50 кг за умови, що особа перебувала за кордоном не менш як 24 години і в’їжджає в Україну не частіше одного разу на 72 години. При подорожі літаком ліміт вартості товару вищий — до 1000 євро. Якщо ці часові проміжки не дотримані, допустима вартість зменшується до 50 євро (обмеження щодо «безкоштовних» посилок — не більше трьох на місяць вартістю до 150 євро кожна — набуде чинності наступного року). Зроблено це, як ідеться в офіційному поясненні, задля викорінення контрабанди та «сірого» і «чорного» імпорту.

Раніше кількість «ходок» за кордон не обмежувалась. І цим часто користувалися, точніше, з цього жили мешканці прикордонних районів, займаючись так званим «човникарством». Люди їздили переважно у сусідню Польщу, закуповували там харчі, мийні засоби, будматеріали, одяг тощо і перепродували їх на ринках підприємцям чи торгували самі. Багато хто просто «шопінгував» за кордоном, полюючи на акційні пропозиції тамтешніх магазинів. А вимога не повертатися додому протягом доби зведе нанівець усю вигідність закупівлі дешевших чи кращих товарів: доведеться шукати, де переночувати — звісно, не безкоштовно, десь пообідати...

Чим же «човники» так завинили перед державою, розбиралися експерти. І їхні думки різко поляризувалися. Економіст А. Новак вважає, що запроваджені зміни спричинять велику мороку заробітчанам, котрі хочуть приїхати додому не з порожніми руками, та й контрабанду не поборють, бо основна частина переправляється «не в сумках чи рюкзаках, а у вагонах та фурах». У «Європейській бізнес-асоціації», навпаки, називають новий порядок встановленням справедливості. На законослухняних громадянах, мовляв, він практично не позначиться. А от ланцюжок між згаданою вище контрабандою у фурах та «човниками» (за напрацьованою практикою, великі партії товару в Польщі розформовували по пакунках, роздавали по людях і так уникали оподаткування на нашій території) порветься. Д. Крамар із Асоціації імпортерів м’яса звернув увагу ще й на таке: «...Хочу запропонувати сісти у машину, поїхати на кордон і постояти там у черзі. Я, наприклад, їду у справах або везу товар, сплачуючи чесно мито, але змушений витрачати часом цілий день, щоби пройти пункт пропуску, заповнений «човниками». Чому я, платячи податки, маю спокійно дивитись, як хтось займається контрабандою, при цьому ще й заважає мені працювати?»

У соцмережах серед людей теж дискусія — емоційніша, ніж в експертному середовищі, але за позиціями подібна. Заробітчани, котрі чесно й важко працюють у тій же Польщі, «човників» лають на всі заставки: мовляв, мало того, що вони «хитрозроблені» й ліниві, так ще й до місця роботи через них дістатися вчасно не виходить — на пунктах пропуску постійно живі затори. Опоненти звертають увагу на інше: влада, як завжди, взялася ловити мух, «не помічаючи» великі схеми на митницях, безлад із товарообігом на Донбасі. Тобто знову піар і спроба вибудувати «потьомкінське село» в окремо взятій сфері, а не системна робота з докорінного реформування суті.

Проте, як слушно зауважила експерт М. Луцишин, слід відкинути емоції, бо предметно говорити немає про що. Закон лише почав діяти, і тільки через певний проміжок часу буде зрозуміло, чи зникнуть схеми, черги на кордоні й чи збільшаться у підсумку надходження до бюджету.