• Довкілля

Проекти і реальність

Олена БЕГМА.

Від нового року в Україні набувають чинності поправки до Закону «Про відходи», які прописують нові правила поводження з ними. Головне з них: українці повинні почати сортувати сміття за видами — на скло, пластик, папір, брухт і органічні відходи.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за дотримання цих вимог покладено на органи місцевого самоврядування. Але не треба бути експертом у цій царині, щоби стверджувати: менш як за місяць одночасно по всій країні практично неможливо запровадити цю новацію. Надто у невеликих містечках, селищах і селах, де найчастіше відсутні потужності утилізації відсортованого непотребу. Немає не те що сміттєвозів, а й навіть відповідно маркованих сміттєбаків. Так, за даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, сьогодні роздільно збирають сміття лише 575 населених пунктів, яких у країні тисячі. До того ж на всю Україну зараз працюють 22 сміттєсортувальні лінії, один сміттєспалювальний завод і три сміттєспалювальні установки. Оце й усе.

Але проблема не тільки в цьому. Часом і самі люди ментально не готові до збирання сміття по-новому. Не хочуть обтяжувати себе таким дріб’язковим і брудним заняттям. Бо не мають стимулу. Щоб виправити ситуацію, жителів спробують якось зацікавити. Приміром, обіцяють підняти закупівельну ціну на макулатуру, склобій тощо. Україною курсуватимуть мобільні пункти прийому вторсировини. У супермаркетах з’являться фандомати — автомати для приймання тари з-під напоїв. Вони видаватимуть квитанцію на певну суму, яку можна буде отоварити продуктами у цій же крамниці… Але це поки що тільки обіцянки чиновників, красиві проекти. Реальність набагато песимістичніша.

Тим часом, за різними даними, в Україні 4-7% території завалено побутовим непотребом. Тільки офіційні полігони «поховали» його приблизно на 43 тисячах квадратних кілометрів. Тоді як щонайменше 40% усього цього нічийного добра, за словами екологів, могло бути перероблене і послужити людям.

Як відомо, у Європі проблема сортування й утилізації сміття вже давно вирішена. Середній показник його утилізації на теренах ЄС наближається до 70, а захоронення на полігонах — до 5%. Там дуже суворі природоохоронні закони і відповідальність за їх порушення. До того ж велика дієвість служб, які слідкують за дотриманням законодавства.

Україні до такого рівня життя в цілому ой як далеко. Національна стратегія поводження з відходами, ухвалена урядом на виконання директив ЄС, передбачає зниження рівня захоронення побутових відходів із 95 до 30%. А загальні обсяги відходів для захоронення мають бути зменшені з 50 до 35%. Крім того, документ передбачає до 2030 року впровадження роздільного збирання сміття у 5 тис. населених пунктів та відкриття 250 центрів зі збирання відходів.

Такі мають бути перші кроки України у цьому напрямку. Однак навіть ці оптимістичні цифри дають чітко зрозуміти: найближчим часом видимих і глобальних змін, на жаль, не відбудеться. І певною мірою — й через ментальність суспільства.