Настає час колядувати

Леонід ЛОГВИНЕНКО. Харківська область.

На фото автора: «Черемшина» виходить колядувати.

На Слобожанщині, як тільки перша зірка засяє на небі, розпочнуть колядувати. Серед гуртів, які носитимуть «звізду» від хати до хати, буде й фольклорний колектив «Черемшина» з Олександрівки, що у Богодухівському районі.

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ сільський голова Сергій Глущенко згадує, як усе починалося. Створили «Черемшину» небайдужі односельці далекого 1986-го. Спочатку про колядки не йшлося. Роки боротьби з народними традиціями дали про себе знати. Особливо нещадно й жорстоко пройшовся по багатій й співочій Олександрівці 1933 рік — село було серед занесених на «чорну дошку». Це означало, що посланим владою активістам було наказано нишпорити по людських коморах, не пропускаючи нікого, а товарообмін із селом був заборонений. Чимало колядників тоді, в роки Голодомору, вимерло, а хто залишився серед живих, був заляканий на все життя. Під заборону потрапили й колядки.

У середині 1980-х минулого століття почалося чергове українське культурне відродження. Тоді й народилася «Черемшина». Спочатку ентузіасти просто співали народних пісень на урочистостях. Особливо полюбляли Новий рік. Запрягали у двоє саней коней, яких випрошували в голови колгоспу, у супроводі двох парубків верхи відправлялися на ферму й у тракторну бригаду вітати односельців зі святом. Через якийсь час дійшли і до колядок.

Різних різдвяних пісень співають нині олександрівці, але обов’язково й «Нова радість стала», що її, до речі, уперше записано на Слобожанщині. Проводжають вони старий рік та зустрічають Новий і за старим літочисленням. Водять, як того вимагає традиція, Маланку.

Очолює «Черемшину» останні вісім років завідувач Олександрівського сільского клубу Ганна Володимирівна Черкасова. До цього 13 років опікувалася колективом Надія Олексіївна Скирда, яка й сьогодні не полишає «Черемшину». Крім культпрацівників, у гурті бере участь Антоніна Андріївна Білоус, яка 50 років пропрацювала дояркою. Та так, що й досі руки гудуть. Їй 80, проте вона не розлучається з народним мистецтвом. Серед першопроходців, тобто тих, хто співає в колективі з перших днів, кухар, яка варила обіди і для дітей у дитсадку, і для механізаторів на полі, Ніна Василівна Вільховецька, оператор штучного запліднення Лариса Миколаївна Білоус. 30 років у гурті й ветеринар Альбіна Іванівна Земляк. Каже, що співала тут ще до заміжжя... До речі, після того, як малокомплектну школу у селі закрили, сільський клуб і «Черемшина» залишилися єдиним центром культурного життя Олександрівки, котра нараховує 276 дворів.

Олександрівський сільський голова Сергій Глущенко вважає, що колектив добре вписується в його плани майбутнього села. Пов’язані вони із зеленим туризмом. Олександрівка, переконаний Сергій Олександрович, ідеально підходить для цього бізнесу. Чудова природа: сосновий лісок, водосховище, де можна купатися й вудити рибу. Коли закрили школу, не полишили приміщення напризволяще, а коштом сільради взяли його під охорону. Його можна використовувати як центр дозвілля, а майданчик поруч будівлі — як парковку. До туризму залучать і громаду з її худобою, городами, конями. Останні, пояснює голова, який вивчав проблему зеленого туризму під час поїздки до Польщі, для прогулянок верхи. До речі, сільський голова у своєму дворі зібрав справжній музей гончарства просто неба.

А якщо людина, яка приїхала в село, аби власними руками зірвати полуницю на городі, покопатися в землі, скупати коня у воді з відблисками заходу сонця, захоче ще й почути народну пісню, ознайомитися з слобожанськими традиціями, то «Черемшина» допоможе в цьому. Бо не лише варениками та борщем живе людина.