Архів
П’ятниця,
5 січня 2018 року

№ 1 (19548)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Січень Добрий господарНаша поштаПост здоров’я
  • За рубежем
Перезавантаження повноважень

БОЛГАРІЯ вперше після вступу в ЄС розпочала шестимісячне головування у Раді Європи.

Докладніше...
Газ, наркотики та обурення молоді

В ІРАНІ спалахнули масштабні антиурядові протести.

Докладніше...
Підраховують збитки

ІСПАНІЯ. Економічне зростання в Каталонії сповільнилося.

Докладніше...
За життя себе увіковічить

ІЗРАЇЛЬ. В Єрусалимі біля Стіни плачу з’явиться станція імені… Дональда Трампа.

Докладніше...
Податки вже не екзотика

САУДІВСЬКА АРАВІЯ та ОАЕ уперше запровадили ПДВ.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Настає час колядувати

Леонід ЛОГВИНЕНКО. Харківська область.

На фото автора: «Черемшина» виходить колядувати.

На Слобожанщині, як тільки перша зірка засяє на небі, розпочнуть колядувати. Серед гуртів, які носитимуть «звізду» від хати до хати, буде й фольклорний колектив «Черемшина» з Олександрівки, що у Богодухівському районі.

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ сільський голова Сергій Глущенко згадує, як усе починалося. Створили «Черемшину» небайдужі односельці далекого 1986-го. Спочатку про колядки не йшлося. Роки боротьби з народними традиціями дали про себе знати. Особливо нещадно й жорстоко пройшовся по багатій й співочій Олександрівці 1933 рік — село було серед занесених на «чорну дошку». Це означало, що посланим владою активістам було наказано нишпорити по людських коморах, не пропускаючи нікого, а товарообмін із селом був заборонений. Чимало колядників тоді, в роки Голодомору, вимерло, а хто залишився серед живих, був заляканий на все життя. Під заборону потрапили й колядки.

У середині 1980-х минулого століття почалося чергове українське культурне відродження. Тоді й народилася «Черемшина». Спочатку ентузіасти просто співали народних пісень на урочистостях. Особливо полюбляли Новий рік. Запрягали у двоє саней коней, яких випрошували в голови колгоспу, у супроводі двох парубків верхи відправлялися на ферму й у тракторну бригаду вітати односельців зі святом. Через якийсь час дійшли і до колядок.

Різних різдвяних пісень співають нині олександрівці, але обов’язково й «Нова радість стала», що її, до речі, уперше записано на Слобожанщині. Проводжають вони старий рік та зустрічають Новий і за старим літочисленням. Водять, як того вимагає традиція, Маланку.

Очолює «Черемшину» останні вісім років завідувач Олександрівського сільского клубу Ганна Володимирівна Черкасова. До цього 13 років опікувалася колективом Надія Олексіївна Скирда, яка й сьогодні не полишає «Черемшину». Крім культпрацівників, у гурті бере участь Антоніна Андріївна Білоус, яка 50 років пропрацювала дояркою. Та так, що й досі руки гудуть. Їй 80, проте вона не розлучається з народним мистецтвом. Серед першопроходців, тобто тих, хто співає в колективі з перших днів, кухар, яка варила обіди і для дітей у дитсадку, і для механізаторів на полі, Ніна Василівна Вільховецька, оператор штучного запліднення Лариса Миколаївна Білоус. 30 років у гурті й ветеринар Альбіна Іванівна Земляк. Каже, що співала тут ще до заміжжя... До речі, після того, як малокомплектну школу у селі закрили, сільський клуб і «Черемшина» залишилися єдиним центром культурного життя Олександрівки, котра нараховує 276 дворів.

Олександрівський сільський голова Сергій Глущенко вважає, що колектив добре вписується в його плани майбутнього села. Пов’язані вони із зеленим туризмом. Олександрівка, переконаний Сергій Олександрович, ідеально підходить для цього бізнесу. Чудова природа: сосновий лісок, водосховище, де можна купатися й вудити рибу. Коли закрили школу, не полишили приміщення напризволяще, а коштом сільради взяли його під охорону. Його можна використовувати як центр дозвілля, а майданчик поруч будівлі — як парковку. До туризму залучать і громаду з її худобою, городами, конями. Останні, пояснює голова, який вивчав проблему зеленого туризму під час поїздки до Польщі, для прогулянок верхи. До речі, сільський голова у своєму дворі зібрав справжній музей гончарства просто неба.

А якщо людина, яка приїхала в село, аби власними руками зірвати полуницю на городі, покопатися в землі, скупати коня у воді з відблисками заходу сонця, захоче ще й почути народну пісню, ознайомитися з слобожанськими традиціями, то «Черемшина» допоможе в цьому. Бо не лише варениками та борщем живе людина.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Ще боїв вистачить
Читати
Криза інституту сім’ї
Читати
На яку зарплату можна жити
Читати
Бідних не видно
Читати
Здали «пальчики»
Читати
Вірусна резервація
Читати
Здорожчає преса?
Читати
Не натиснеш — не заворушаться
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове