П’ятниця, 29 грудня 2017 року № 102 (19547)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19547/print.php?n=37713

  • Театральна афіша

Аншлаг

Вероніка КАНТО.

м. Євпаторія, АР Крим.

— Не гарчи, любонько, на мене! Гарчиш і гавкаєш, як наш Рябко.

— Це я гавкаю?

— Гавкаєш! І не замовкаєш! Вічно тобі все не так. То води їй принеси, то сміття винеси...

— Ох ти ж, псяюхо блудливий. Забігався, значить. А як за чужими спідницями волочишся, то й ноги не болять. Кундель кудлатий.

— Чого це я кундель? А, до речі, знаєш, жіночко, що наступний рік — це рік Собаки?

— Що? Собачий рік? Це ж як?

— А так, що за східним календарем за знаком Червоного Півня йде рік Жовтого Собаки.

— Ха! І треба ж тобі такого! Хочеш сказати, що це твій рік?

— Нічого я не хочу сказати. Чого це він мій? Швидше, вже твій, бо ти на мене постійно гавкаєш.

— А ти, як цюцько у реп’яхах, по всіх дворах мотаєшся. То в Пріськи, то в Палажки оковитої шукаєш. І нюх у тебе на цей напій відповідний — собачий.

— Це в тебе нюх собачий. Не встигнеш ковточок випити, а ти вже за верству почуєш. Смердить тобі! Думаєш, у твоїх парфумів аромат кращий?

— Кращий! І колір року тобі підходить. Від цигарок пожовтів уже увесь — на жовтого цюцька змахуєш.

— А ти у нас, виходить, розквітаєш. Думаєш, як губи помадою намазюкала та щоки нарум’янила, так уже і дівкою стала?

— Ти моєї пики не чіпай, на свою дивись! Пішов геть! Геть пішов... Куди?!

— Та йду вже. Шукатиму...

— Я тебе пошукаю! Я тебе пошукаю. Сходи до крамниці. Купи пляшку «Шампанського», кілограм апельсинів, сиру голландського, палку ковбаси... Ось візьми, я тут список склала, що треба купити, а то забудеш, старий пес. Ага, не забудь і для Рябка якогось делікатесу прикупити, бо ж свято вже на порозі. Якщо це рік Собаки — нехай і Рябко чимось посмакує. Та не довго вештайся. Одна лапа там, друга — тут!

— Біжу, біжу... Охо-хо... Хоч і не хочеш, а цюцьком від такого життя точно станеш. Дай Боже хоч не завити...

* * *

— Браво! Чудовісимо! Вітаю! Завершальна репетиція пройшла сьогодні просто блискуче! — гучно плескаючи в долоні, схопився з крісла молодий режисер самодіяльного театру Адам Шекспірюк. — Вітаю! Цю сімейну репризу ви обоє зіграли бездоганно! Завтра, вірю, успіх вашому театральному дебюту гарантовано! У-у-у! Дайош аншлаг!