• Мандруйте з нами!

Різдвяні канікули

Олександр БРИТАНЧУК.

м. Луцьк.

— А я кажу, взимку потрібно відпочивати в Буковелі.

— Що там, Ваню, твій Буковель! Ті ж дурні розмови по мобільнику та матюки, які щодня чуємо. А сервіс! Ні, мотузкою мене туди не затягнеш. Якщо зимовий курорт, то Давос або Куршевель. А взагалі, в зимові холоди одна насолода ніжитися під тропічним сонцем. Уявляєш, повертаємося через тиждень додому, а я чорна, як мулатки з бразильських серіалів!

— Краще б, Валю, у тебе не пика чорна, а талія, як у тих мулаток, була.

— Тьху, Іванку, ніякої романтики в душі. А я б злітала на Канари, Кубу, хоч би в Шарм-ель-Шейх.

— Це все вульгарщина та ширужиток. Потрібно долучатися до прекрасного і духовно збагачуватись. Якщо тропіки, то сафарі Амазонкою з мулатк... кахи! мулатами або відвідати руїни стародавніх міст ацтеків і майя, а як Єгипет, то до пірамід та сфінкса. Справжні морські курорти у Флориді або Каліфорнії. Сидиш у шикарному ресторані на пляжі Маямі-Біч чи Малібу, попиваєш віскі, а тут — бац! — Дженніфер Лопес. І платити за квиток не треба, щоб подивитися, як вона зі сцени сідницями крутить.

— Тобі аби сідницями крутили! На дорогу краще дивися, бач, скільки снігу намело.

— Не переймайся, Валюхо, в порівнянні з твоїми сідницями Дженніфер Лопес відпочиває. Гаразд-гаразд, не треба Америки. Можна і до Парижа злітати. Сидиш у ресторані на Ейфелевій вежі, попиваєш абсент або коньяк і попльовуєш із висоти 300 метрів. А можна і в культурну столицю миру — Лондон — гайнути. Зранку оглянули експонати в Британському музеї, потім до Віндзорського палацу або Вестмінстерського абатства, а ввечері, переповнений враженнями, в затишному пабі насолоджуєшся змістовною розмовою, скляночкою гарного бренді та келихом духмяного елю.

— Ага, для тебе головна культурна цінність: стаканами віскі та бренді глушити! Під’їжджаємо вже, ну й дорога: суцільна ожеледь. Обережно! А-а-а! Ледь не перекинулися!

— Спокійно, мадам! Дякувати богу, це не Куршевель, український рівчак не прірва в Альпах і машина в нас не броньований «Майбах». Зараз покличу Степана або Петра, конем зачеплять нашу «Таврію» та в момент із замету витягнуть. Ти поки що в хатину йди, піч розпалюй. Напевно, мороз що всередині, що на вулиці однаковий. Адже востаннє на дачі були, коли ще картоплю копали. Заразом можеш і сало з ковбаскою підсмажити.

— От-от! Замість віскі та абсенту будеш самогонку з мужиками дудлити. Дивись мені, коли так духовно наберешся та переповнишся враженнями, як торік, то ночуватимеш у сінях.