• Сокровенне

Перлини рідного краю

Тетяна КРАВЧУК.

Житомирська область.

Часом назва кутка у селі може відкрити стільки цікавого, що подивуєшся, як мало знаєш свій край.

У МИРОЛЮБІВЦІ кутки — одиниці умовного поділу села — й досі звучать так, як їх колись назвали місцеві жителі: Ляхи, Садиби, Райківка, Озера, Чайки… Просто й зрозуміло. Але є тут куток Балабанівка. Тепер уже ніхто й не скаже, чому так назвали це місце, далеке від центру села. Може, тому що воно близько до заболочених місць, де росте лабазник — цілюща рослина, яку інколи звуть балабаном. У наших краях можна почути: пишається, як балабан! Бо й справді, цвіте ця рослина квітками-султанами напрочуд гарно й пишно, ще й пахне дивовижно солодко.

Слово «балабан», хоча й тюркського походження, сприймається як своє, близьке. Можливо, через виразну милозвучність, характерну для нашої мови. Балабаном зветься також вид благородного птаха-сокола, занесеного до Червоної книги. Втім, навряд чи водяться такі ясні соколи у Миролюбівці. Ще згадується шляхетний рід Балабанів, уславлений вагомим внеском у життя української церкви.

Відомо: народ скаже, як зав’яже. Зі щирістю й глибокими знаннями. Вміли давні селяни називати свої місця проживання, ці назви не стираються попри зміни поколінь і часу. Із уст в уста нащадків переходить і назва Балабанівка — жива словесна пам’ять Миролюбівки.

А скільки таких назв, часом нерозкритих, закарбувалося у кожному із безлічі наших сіл. І як змінилося б ставлення людей до свого краю, коли б вони спробували докопатися до історії села чи кутка як нині існуючих, так і забутих. Наскільки збагатилася б неоціненними знаннями народна пам’ять!