Поминальні свічки під ялинкою

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

На Харківщині, де в 1932-1933 роках було вбито голодом близько мільйона українців (а ще ж лютувала голоднеча 1921-1922 та 1946-1947 років), ушанували жертв Голодоморів. Жалобні заходи відбулися в кожному районі краю та обласному центрі.

ХАРКІВ’ЯНИ, представники районів області прийшли вранці до Меморіалу жертвам Голодомору, встановленого на виїзді з Харкова біля села Черкаська Лозова. Змістовний центр меморіалу — українська родина, яка намагається врятувати діток від голодної смерті: мати благально простерла до неба руки, батько, який дивиться у бік Росії, прикриває груди полотняною сорочкою, ніби захищає душу від холодного вітру зі сходу. Зі спогадів свідків відомо, що саме тут займали позиції загороджувальні загони енкавеесівців та червоноармійців, аби не пускати селян до столиці радянської України — Харкова. Квіти з траурними стрічками та свічки до Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору принесли керівництво області, представники духовенства й громадськості, ветерани АТО й волонтери.

Затим центром Харкова відбулася хода представників громадськості — від майдану Конституції до Молодіжного парку, де 1989 року було встановлено дубовий хрест — один із перших в Україні пам’ятників жертвам Голодомору 1932-1933 років. Біля нього молебень в пам’ять безвинно убієнних відслужили представники різних християнських конфесій — УПЦ КП, УАПЦ, греко-католицької, римо-католицької та протестантських церков.

Увечері за участі представників влади, духовенства та громадськості на одній із найбільших у Європі площ — майдані Свободи — пройшла Всеукраїнська акція «Запали свічу». Саме сюди 85 років тому, де тоді засідав уряд українських більшовиків, приходили виснажені селяни розповісти про голод. Тут вони і вмирали. Щодня у вози вантажили тіла, відвозили на довколишні кладовища й закопували у братських могилах. А бувало, й просто скидали у яри та прикопували землею...

На жаль, знову, як і попередніми роками, свічки пам’яті ставили... під штучну ялинку, яку почали монтувати за кілька днів до того. Почалася ця «традиція» ще за часів Януковича, коли Україну й Харків сколихнули протести. Тоді міська влада огородила майдан і спішно заходилася встановлювати новорічну ялинку, аби не дати можливості протестувальникам проводити мітинги. А зараз яка причина такого поспіху? Навіть до європейського Різдва ще місяць — можна встигнути з ялинкою й генделиками, які будують довкола неї. Начальник департаменту культури і туризму ОДА Олег Яцина поскаржився: вони ж попереджали міську владу, просили почекати з ялинкою, але... Ну якщо пан Кернес і його оточення не слухає обласної влади, то хто ж тоді йому указ? Зрозуміло, що всі будівельні новорічні потуги відбуваються не тільки через прагнення наторгувати якнайбільше на шашликах, оковитій та пиві. Головним чином це робиться для того, щоб нівелювати трагічні символи нації, які єднають її. А центральній владі до цього байдуже. Чужа вона для справжніх українців...

Представники Спілки української молоді звертають увагу ще на таке: мовляв, напередодні в освітніх закладах міста не відбувалося жодних інформаційних заходів, які мали б формувати свідомість молодого покоління і пам’ять про цю трагедію. Більшість містян узагалі не зважали на жалобні заходи, в місті тривало звичне життя з присмаком новомодної «чорної п’ятниці», під час якої обіцяють дешевий розпродаж товарів — майже на халяву.

Насамкінець сльотавого вечора молодь Національного корпусу запалила свічки пам’яті та факели біля підніжжя Меморіалу жертвам Голодоморів.

На фото автора: м. Харків. День пам’яті про Голодомори.