• З літопису наших днів

Скільки коштує довірливість

Ірина ШЕЛУПЕЦЬ,

Лариса МАКСИМЕЦЬ.

expres.ua.

Мабуть, кожному випадало читати на сторінках газет чи чути по радіо, як бабусі й дідусі розповідають про те, як їм удалося відкрити депозит у банку на кількадесят тисяч гривень, як вони отримують щомісячний дохід і компенсацію всіх комунальних платежів... Рай та й годі!

ОБІЦЯЄ його, зокрема, й організація під промовистою назвою «Центр соціальної допомоги та захисту пенсіонерів «Пенсіон». Вона ось уже десять років укладає зі старенькими договори довічного утримання. Потенційних підопічних не бракує: управління у справах людей похилого віку Мінсоцполітики нарахувало торік 741 тисячу самотніх пенсіонерів. Однак реальні цифри більші, адже це тільки ті, хто звертався по допомогу до територіальних центрів. Значна частина з них не має жодних спадкоємців і виживає на мізерну пенсію. За таких обставин не спокуситися на обіцянки «Пенсіону» справді складно.

Суть пропонованих центром договорів проста: пенсіонер передає житло у власність іншій особі, натомість дістає від неї довічне грошове утримання і догляд, а також зберігає право проживання у своїй квартирі. Квадратні метри із собою у могилу не забереш, а провести решту життя у турботі й без матеріальних клопотів не відмовився б ніхто. Мріяла про це і 61-річна киянка Наталія Олександрівна, що стала клієнтом «Пенсіону»…

— Зважилася на такий крок, прослухавши рекламу по радіо, — каже жінка.

Перш ніж підписати договір, жінка приходила в офіс «Пенсіону». Там її пригостили чаєм та засипали обіцянками, що жодна проблема не залишиться поза увагою: хворим, мовляв, телефонують кожні три дні, якщо комусь потрібна допомога, надають телефони фахівців. Розчулена пенсіонерка повірила. А після підписання договору зрозуміла, що все це лише слова.

— Коли в мене стався гострий напад, я, згідно з домовленістю, намагалася додзвонитися до них, попросити допомоги, але телефон не відповідав...

Виявилося, що в типовому договорі довічного утримання нема ані слова про догляд, хоча саме цього найчастіше потребують пенсіонери. Там зазначені тільки гарантії матеріальної допомоги, тобто сума одноразової виплати, що кладеться в банк на ім’я підопічного, і щомісячні виплати. «Гарантії догляду» даються тільки в усній формі. А за те, що не прописано в договорі, звісно, виконавець не має жодних юридичних зобов’язань та не буде відповідати за невиконання!

Квартира Наталії Олександрівни — в центрі Києва, площею близько 70 квадратів. Ринкова вартість квадратного метра такого житла — більш ніж 2000 доларів. У той же час у договорі довічного утримання зазначена вартість квартири — лише 49 200 тисяч доларів. А це втричі дешевше!

Сума першої виплати видається досить великою — 80 тисяч гривень, що приблизно дорівнює трьом тисячам доларів. Крім одноразової виплати, згідно з договором, набувач квартири взяв на себе зобов’язання довічно утримувати пенсіонера. Важливе уточнення: сума, яку отримує людина щомісяця, становить «аж» 600 гривень! А тим, у кого дешевше житло, — 300. Що можна купити за ці гроші? За умовами договору підвищення суми неможливе. Щоправда, задекларовано обов’язок набувача платити за комунальні послуги. Але ж більшість пенсіонерів користується житловими субсидіями, й ці витрати порівняно невеликі!

Якщо порахувати, припускаючи, що виплачувати щомісячне утримання Наталії Олександрівні доведеться приблизно 15 років, то воно обійдеться лише в… 9,8% вартості її житла! Певна річ, цей розрахунок умовний, але навіть якщо підопічний виявиться довгожителем, квартира «Пенсіону» дістанеться за близько 20% її реальної ціни. Важлива подробиця: центр підкреслено дистанціюється від прямих зобов’язань перед пенсіонерами, наголошуючи на тому, що виступає тільки посередником між ними та охочими придбати їхнє житло в обмін на догляд та утримання. Але, як вдалося з’ясувати, він використовує мережу підставних «професійних доглядачів», серед яких навіть закордонна фірма й громадяни Росії, на яких оформлено десятки договорів довічного утримання по всій території України. Про який догляд може йтися? Отож організація хіба що переказує жалюгідні щомісячні суми пенсіонеру і чекає, поки той помре та звільнить житло, яке можна продати.

Люди поважного віку в цьому разі є лише зручним і дешевим засобом для отримання прибутків винахідливими цинічними комбінаторами. Адже навіть коли підопічний зрозуміє, що його обдурили, договір він уже не зможе розірвати, бо документ сформульований таким чином, що зробити це неможливо. Отож залишається застерегти самотніх пенсіонерів: не вірте обіцянкам про турботу і догляд, які не закріплені письмово, і взагалі в доброту чужих вам людей. А головне — вимагайте справедливої оплати за житло, якщо вже вирішили передати його у власність стороннім.