Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.

• Картопляні обжинки

На спомин про колорадського жука-супостата

Лариса МАКСИМЕЙКО.

с. Зуївці Миргородського району

Полтавської області.

Сходила картопля дружно й рясно,

Любо подивитись на ростки,

А на ній маячили смугасто

Колорадські засланці, жуки.

Множиться ватага щохвилини,

Страшно і подумати про те,

День чи два — і молоді рослини

Всі вона до кореня змете.

Хрумкотять, аж чути ген за двором,

І моргають нагло, що й казать,

Не бере їх лукавущих сором,

Значить, будем ненаситних «брать».

Тітка Ганна зброї накупила,

Добрий кусень пенсії відпав,

В апарата хутко зарядила:

— Ну, ворожі сили, час настав!

На війну в усім «мундируванні»

Підключила бойовий свій дух:

— Стережіться, вражі окупанти,

Полетять за мить ваш прах і пух!

З апарата дощик рясно сіє,

Тільки чому в горлі так перчить?

— Та нічого, — тітонька радіє, —

Я ж казала: вам усім не жить.

Небезпечна то була робота,

«Колорадів» тих аж ціла тьма,

Та за працю краща нагорода

Світла думка: «Наша узяла!»

У бою поліг прелютий ворог.

Тихо. Не ворушиться. Мовчить.

Лапками повернутий угору,

Можна й Ганні мирно відпочить.

Ніченька пройшла на диво швидко,

Промайнула, наче й не було,

Місяченька сивого не видко,

Сонечко осяяло село.

Тітка, позабувши сновидіння,

Поспішає на свої грядки.

— Нене рідна, що за потрясіння?

Звідки узялися шкідники?

Сіла на межі в журбі глибокій,

Руки простягнула до небес:

— Ох, життя, та хай тобі морока!

Що за доля в мене? Хай їй грець!

Вихід є — згинайся, тітко Ганно,

І жуків у баночку збирай,

А якщо у тебе гроші зайві,

Нову зброю зараз же купляй.

Третій варіант скажу найкращий,

Правда, ні туди і ні сюди:

Залишай жуків напризволяще,

А картоплі більше не сади.

Накінець мораль би написати:

Виживання — справа нелегка,

Що для господині тітки Ганни,

Що для колорадського жука.