Наша пошта

• Пропозиція

Приїжджайте, будемо раді

Микола ПАШУТА.

Київська область.

ДОСИТЬ заглянути в біографії відомих усьому світу людей, щоб переконатися, що переважна їх більшість родом із села. Мали б пишатися. І пишаємось, але більше сумуємо, бо є на те причина: села в Україні катастрофічно вимирають. То чи не варто і для них, як для рідкісних птахів, звірів і рослин, завести Червону книгу і взяти під охорону держави?

За останні півтора десятка років канули в Лету понад 460 сіл, присілків, хуторів! І найбільше (де б ви думали?) у столичній області. Вимирає сільська Житомирщина, Полтавщина, Харківщина… Може, така тенденція комусь вигідна? Як казав вусатий вождь народів: нема людини — нема проблеми. Відтак не треба прокладати нових доріг чи асфальтувати старі, відкривати медичні заклади, дитсадки, школи. Та й земелька вивільниться, щоб злодійкуваті судді й прокурори «хатинки» на лоні мальовничої української природи будували, де ще повітря чисте і вода джерельна не замутнена…

Сумно, панове. Тож хочеться крикнути так, щоб аж в Адміністрації Президента, уряді і Верховній Раді почули: «Не вбивайте села!».

Усе частіше по телевізору показують, як у наші занедбані й забуті українські села приїздять «першопрохідці» з Англії, США, Канади, купують за безцінь хатини і перетворюють їх на рай земний. Було б цікаво, аби читачі газети, які знають такі факти, знайомили із тими людьми (не лише іноземцями), котрі повертаються із великих міст (навіть Києва), відроджують старі хати чи церкви, вселяючи в людей віру в те, що, як у нашому славні співається: «Ще не вмерла України…»

Чи згодна редакція «Сільських вістей» публікувати коротенькі оголошення про те, що в такому-то селі продається хата? І не тільки продається: є люди, котрі готові дарувати охочим свої покинуті родинні гнізда.

P.S. Редакція охоче пристала на пропозицію читача і з превеликим задоволенням друкує лист Анатолія Миколайовича НІЩИМЕНКА із села Волошнівка Роменського району Сумщини.

«Торік я уже запрошував сім’ї для приїзду в наше село. Телефонувало чимало охочих, але приїхати наважилися тільки дві родини, за що ми їм удячні. Передовсім людей цікавило питання працевлаштування. У Волошнівці є господарство, де кожному знайдеться робота. Особливо нині потрібні електрики, зварники, робітники на заготівлю щепи, якою сушать зерно. У господарстві також є зерносклад, ферма на 200 корів, автогараж, тракторний парк, де також можна влаштуватися на роботу. В селі діють школа, дитячий садок, магазини, поштове відділення, клуб. Тому я ще раз запрошую, бажано сім’ї з дітьми, щоб поповнити школу учнями. Приїздіть, житло надамо. У дворі є все для господарювання: колодязь, город, садок, хлів. Мій телефон: (099)-327-25-18».