Наша пошта

• Не можу мовчати

Санітарна зона в небезпеці

Валерій ЗЕЛІНСЬКИЙ.

с. Новоселівка Немирівського району

Вінницької області.

МІЖ селами Новоселівка і Глинське Немирівського району «Вінницький бройлер» хоче звести потужний пташник. Але таке будівництво грубо порушуватиме санітарні норми, бо розташовуватиметься не за 1200, а за 500 м від Глинського і 770 — від Новоселівки. Тож зрозуміло, що частина місцевого населення виступила проти тісного сусідства з «Нашою рябою». Поки ж вивчаються інтереси громади щодо можливості такого будівництва, керівники підприємства вирішили окупувати Новоселівку з допомогою медового пряника. Створивши партизанський загін із місцевих бюрократів і заручившись підтримкою важкої артилерії — райради, бомблять жителів послугами й благодійністю. Те, що місцеві чиновники хочуть «рябу», стало зрозуміло з перших рядків переписки із ними. Ти їм про екологічні норми, вони тобі про права місцевого самоврядування. Бажання мати «рябу» на своїй території зрозуміле — гроші. Але тут, на мою думку, є речі страшніші — ігнорування ст. 50 Конституції України про безпечне довкілля.

Прибічники «рябої» кажуть: «Домашні кури теж пахнуть». Але чи доречно порівнювати домашню птицю з бройлерами? Перша їсть, що росте в природі, а друга — стимулятори росту й антибіотики, продукти розпаду яких руйнують основу основ людського організму — імунітет. Тому МОЗ і виділив бройлерів окремо, установивши санітарні норми від кількості приросту поголів’я тварин на рік, бо чим більше поколінь, тим інтенсивніша спецгодівля з усіма наслідками. Кабмін це рішення затвердив. Якщо екологічні експертизи будуть проведені не на основі санітарних правил, відповідні державні інстанції порушать правила екологічної безпеки. За такі діяння, згідно зі ст. 236-ю Кримінального кодексу України, світить від п’яти до десяти років ув’язнення. Щоправда, якщо призвело до тяжких наслідків. Хвороби людей — це важкі чи легкі наслідки? І чи зацікавлені органи влади пов’язувати недуги людей із «рябою»? Звісно, ні. Місцеві посадовці нині шукають усі можливі шляхи, які дозволять зайти на санітарну зону. А хто шукає, той знаходить. Один із варіантів — абсолютна підтримка громад. Останні готові терпіти сморід, аби лиш була робота, аби інвестор робив щось для села. Тобто прикриваючись волею (читай, безвихіддю) трудящих і буде побудовано курятник. А закони тоді для чого?