Відбір птиці

НА ПЛЕМ’Я залишають птицю з раннього весняного виводка. Слабкий молодняк, а також пізнішого (літнього) виводка рекомендується вирощувати на м’ясо.

Остаточний добір курей на плем’я проводять у жовтні з урахуванням розвитку, зокрема статури, та загального здоров’я, а ще — з уже явної або очікуваної продуктивності. Молоді курочки, які почали рано нестися — у 4-6-місячному віці, — стануть хорошими несучками і за правильних утримання та годівлі знесуть восени та взимку значну кількість яєць. Відповідно з тих, які почали пізно нестися, вийдуть погані несучки, і їх наступного літа після припинення яйцекладки слід вибракувати.

Кури, які добре несуться, мають добре розвинені червоні гребінь і сережки, великий м’який живіт і широко розставлені лобкові кістки, між якими при промацуванні поміщаються два-чотири пальці, а між краями лобкових кісток і грудною кісткою — три-п’ять пальців. Після припинення яйцекладки гребінь у курок зменшується, стає зморшкуватим, сухим, тьмяним.

Коли кури линяють, зазвичай вони не несуться. Рано починають линяти погані несучки. Добрі вступають у линьку пізно восени, — таких слід залишати на плем’я. Линяння птиці визначають за кількістю зміненого великого махового пір’я крила.

Дорослу птицю з низькою продуктивністю, а також у міру припинення яйцекладки щороку вибраковують і надалі відгодовують на м’ясо. З віком кури знижують несучість. Через це замість поганих несучок на наступний рік доцільно залишати молоду добірну птицю.

Комплектуючи зграю, треба керуватись таким правилом: один півень на кожні 10 курок, один качур на п’ять качок, один гусак на чотири гуски, один індик на 10 індичок. Утім, для одержання харчових яєць наявність у стаді самця не обов’язкова.

Птиця, яку залишають на плем’я, має бути добре розвиненою: широкий тулуб, глибокі опуклі груди, широка рівна спина, міцні ноги. Крім того, племінна птиця повинна мати характерні породні ознаки.

Для одержання молодняку на м’ясо найліпше вирощувати помісі від високонесучих самок і м’ясного типу самців.