Світильник Сонця Невгасимого

Антоніна КІЗЛОВА.

11 вересня (29 серпня за ст. ст.) — Усікновення глави святого Іоанна Предтечі. Сам Христос сказав: «Серед тих, кого народили жінки, не поставав ніхто більший за Іоанна Хрестителя». Недарма угодник сподобився отримати в церковному році аж сім празників, присвячених різним подіям із його життя.

На Усікновення (в народі — Всічення, Головосіки) перш за все вшановують мученицьку загибель святого за наказом галілейського царя Ірода Антипи. Цього дня встановлено суворий піст (утім, служителі церкви наголошують: поширене у народі застереження не їсти нічого схожого за формою на голову — це звичайний забобон). У храмах традиційно поминають полеглих воїнів, моляться про припинення нетерпимості, ворожнечі, свавілля влади.

Празник також є нагадуванням про те, наскільки небезпечно занурюватись у вир гріховних пристрастей. Адже Ірод засудив Предтечу спочатку до ув’язнення у віддаленій фортеці Махерон, а потім — до страти через примху своєї незаконної дружини Іродіади. Підступна жінка скористалася тим, що як сам володар, так і його численні гості були геть захмелілі, й наказала дочці Саломеї станцювати перед ними. Ірод пообіцяв винагородити дівчину, а та попросила піднести її матері голову Іоанна Хрестителя. Проте навіть уже відсічена глава ще якийсь час закликала коханців до покаяння за розпусту, тому Іродіада зопалу пронизала її кинджалом.

З часом усі причетні до нелюдської страти померли в муках, а глава св. Іоанна Предтечі стала однією з найбільших християнських святинь.

1958 р. дослідники (відомі експерти з анатомії, хірургії, стоматології) виявили чіткий слід від удару кинджалом на лицевих кістках із коштовного ковчега в соборі Ам’єнської Богородиці (м. Ам’єн, Франція). Завдяки цьому, а також тому, що кістки належали чоловікові 25—40 років, вдалося підтвердити: в храмі справді зберігається частина розділеної ще за часів Середньовіччя глави.

В Україні на Всічення селяни прислухалися, чи не чути грому, адже вважали, що: «Загримів Головосік — тепла прибавить рік». Празник вважається останнім серед «літніх» у господарському календарі, адже після нього починає переважати не польова, а хатня робота. Одинадцятого ж вересня працювати взагалі не заведено.