• Гаряча тема

Реформована поліціє, де ти?

Олена ГОРБУНЬ.

Вінницька область.

Про жахливе вбивство у селі Байраківка, що в Немирівському районі, люди говорять другий тиждень. Жорстокість, із якою нелюди позбавили життя беззахисного пенсіонера, вражає.

РАНІШЕ 80-річного Володимира Стороженка не раз грабували. Врешті, як і інших мешканців Байраківки. В наш час злодійство у селах та містах вже сприймається як… норма. Люди із гіркотою кажуть: невже й убивства незабаром стануть буденним явищем? Для цього, мовляв, із великою помпою «реформували» поліцію? Знахабнілі грабіжники й убивці, які нічого не бояться, — це реформа?!

— Мій батько був будівельником, майстром на всі руки, — розповідає донька Стороженка Ніна Володимирівна. — Тато з мамою посадили не один садок, збудували хату, виховали двох доньок та двох синів, дочекалися дев’ятьох онуків і стільки ж правнуків. Батько поставив на ноги мамину рідню — двох її осиротілих сестер та брата. Гарно співав, був душею компанії. Після того як мама пішла з життя, батько лишився сам у хаті на колись велелюдному, а нині забутому Богом краю села. Він тримав господарство, не хотів нікуди переїздити, щоб не стати, як казав, обузою...

У день, коли рідні дізналися про вбивство Володимира Стороженка, в родині була іменинниця — одна з його доньок. Зазвичай він першим вітав дітей та онуків із днем народження, а тут — тиша. На сполох забили наступного ранку, в понеділок. Сусіди занепокоїлися, що дідусь не вийшов на подвір’я й не вигнав, як завше, кіз на пасовище. А ще Володимир Стороженко щодня навідував сусідську бабусю, яка пересувається на милицях. Приносив їй молоко, рубав дрова, допомагав по господарству. І раптом — зник!

Донька зізнається — зразу відчула біду. Бігла до батькового обійстя і ще з вулиці побачила розбите вікно на веранді. Зайшла до хати, а там усе догори дном. На підлозі — родинна ікона. Бездиханний тато лежав на дивані із зашморгом на шиї, руки й ноги зв’язані.

— Судмедексперт, який оглядав тіло, сказав, що, швидше за все, по татові стрибали, товкли його ногами, — втирає сльози Ніна Володимирівна. — Таке знущання над людиною досвідчений медик бачив уперше за роки роботи.

80-річний пенсіонер жив скромно. Заощаджень не робив, та й не мав із чого. Що в нього було красти? Кількасот пенсійних гривень? Рідні впевнені, що розлючені злодії катували дідуся, аби «вибити» з нього зізнання, де сховані «гробові». Вбили, найімовірніше, тому, що він їх знав.

Рідні Володимира Стороженка не вірять у справедливість. Кажуть, що протягом останніх п’яти років батька кілька разів обкрадали. Вперше, коли ще мама була жива, «поміняли» гроші на фальшивки під приводом «пенсійної реформи». А ще просили води напитись, а в цей час лізли в хату й вигрібали все до копійки. Потім ще кілька разів обносили обійстя. Та правоохоронці жодного разу не впіймали злодіїв. І ось тепер дійшло до вбивства. Може, позбавили життя ті, що й раніше грабували? Якщо злочини залишалися без кари, то чого їм боятись? Усе зійде з рук, поліція особливо не перейматиметься розшуком.

За останні два роки у Байраківці обікрали медпункт, крамницю і з десяток осель. Селяни часто бачать якихось дивних «збирачів брухту», перекупників. Говорили про це правоохоронцям, але тих не цікавило, що незнайомці роблять у селі.

Неподалік спорожнілої хатини Володимира Стороженка стоїть лавка, яку він власноруч поставив, аби перехожі могли відпочити, напитися води з колодязя. На ній чоловік любив посидіти з сусідами, погомоніти, згадати молодість... Добра, відкрита й щира людина й помислити не могла, що щирість і довірливість сьогодні смертельно небезпечні. Йому здавалося, що у рідному селі йому нічого не загрожує, всі люди — такі ж добрі, як він сам.

У прес-службі обласної поліції підтвердили факт убивства і сказали, що розслідування триває. Селяни не вірять, що нелюдів знайдуть. Як жити, знаючи, що ті можуть повернутися? Кари ж не буде...