За все заплатить пацієнт

Олена КОЩЕНКО.

Міністерство охорони здоров’я анонсувало нову медичну реформу, згідно з якою вже найближчим часом у державі має бути запроваджено новий механізм фінансування медпослуг. До чого слід готуватися?

З ТЕКСТУ законопроекту №6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» стає зрозуміло, що у результаті цієї реформи замість посилення «державних фінансових гарантій» громадяни отримають додаткові обов’язки й фінансові витрати. Принципові ж новації такі.

Вся система охорони здоров’я у країні має перейти на новий механізм фінансування медичних послуг і лікарських засобів бюджетним коштом шляхом державного солідарного медичного страхування. Згідно з ним, «гроші підуть за пацієнтом», а не за лікарняним ліжкомісцем чи «доведеним» кожній поліклініці нормативом обслуговування пацієнтів, як ведеться досі. Тобто держава хоче робити прямі виплати лікарням та приватним практикам за конкретні медичні випадки, які стались із конкретними людьми. Вони здійснюватимуться за рахунок страхових внесків самих громадян.

Власне, українці їх уже давно платять, тільки через загальні податки. Навіть якщо людина не працює або отримує зарплату «в конверті», вона все одно сплачує до державної скарбниці 20% ПДВ із будь-якої своєї покупки. Розгляньте чек із магазину — там значиться такий податок. Частина цих коштів спрямовується й на медицину. Зокрема, за даними Держстату, торік кожен українець протягом року сплатив до держскарбниці на медицину (і на первинну, і на вторинну допомогу) шляхом податків у середньому 1764 грн. Це і є страховий внесок. Тільки тепер він має стати іменним національним солідарним медичним страховим внеском.

Усі страхові проплати акумулюватиме державна фінансова інституція — Національна служба здоров’я України. Вона оплачуватиме за конкретні проліковані випадки закладам охорони здоров’я, незалежно від їхньої форми власності, або ж лікарям-спеціалістам за візити до них пацієнтів. Також ця служба повертатиме аптекам кошти за відпущені по пільгових рецептах препарати. Між іншим, організації, подібні до НСЗУ, є в більшості розвинених країн.

Ясна річ, солідарне страхування покриватиме лише обмежене коло медпослуг для конкретних захворювань і станів. Їхній визначений Кабміном перелік щороку публікуватиметься у «Державному гарантованому пакеті медпослуг для населення». В його межах держава гарантуватиме повне покриття вартості послуг лише екстреної, паліативної і первинної допомоги, та частково — платні послуги на вторинному (спеціалізованому) і третинному (високоспеціалізованому) рівнях. «Якщо стан або захворювання не вимагають невідкладного лікування, пацієнт повинен сплатити свою частину», — невблаганно стверджує законопроект.

Це, до речі, найсуперечливіше положення медичної реформи. Принаймні нині представники медичної галузі виступають за те, щоб хоча б відтермінувати цю вимогу реформи. Чи треба когось переконувати, що за сьогоднішнього життя народ просто не здатний «потягнути» таку фінансову лямку медичної реформи: у людей не буде грошей на співоплату. Певно, добре усвідомлюють це і в уряді. Тож Володимир Гройсман поквапився «заспокоїти», мовляв, дивіться, які ми добрі: «Соціально не захищені родини зможуть отримати адресну допомогу на покриття співоплати через окремі соціальні програми».

Тому в законопроекті з’явилося нове поняття — «медичні субсидії» для населення. З огляду на тотальне зубожіння народу і великий відсоток пенсіонерів та пільговиків різних категорій, неважко спрогнозувати, що після того, як медична реформа буде схвалена, більшість людей будуть звертатися по «медичну субсидію», а відповідно інші (з яких теж далеко не кожний жирує) будуть платити подвійний (чи й потрійний) тариф за медпослуги для покриття витрат ще й неплатоспроможної частини населення. «Бо інакше звідки в економічно злиденній державі знову раптом візьметься стільки грошей?» — це запитання цілком слушно задають уже економісти. Вони застерігають: медичні субсидії можуть повторити долю житлово-комунальних. Тобто фактично провалитися.

Виходить, українці як досі неофіційно платили за свою «безплатну» медицину, так і надалі це робитимуть. Тільки додасться ще й офіційний платіж — для початку з наступного року понад тисяча гривень на рік.

Загалом же те, що пропонується в законопроекті, навіть реформою назвати важко. Радше черговим експериментом над народом на виживання. Його наслідки відчують на собі не Прем’єр та Президент, не депутати і міністри, які можуть собі дозволити лікуватися в зарубіжних приватних клініках, а прості українці.