• Актуально

За все заплатить споживач

Олена БЕГМА.

ПРЕЗИДЕНТ підписав закон «Про комерційний облік теплової енергії і водопостачання». Згідно з ним, лічильники на тепло і воду відтепер стали обов’язковими для всіх. А в багатоквартирних будинках (а такими вважаються і блокові будівлі на дві-три квартири, яких багато у селищах), упродовж двох років слід установити ще й загальнобудинкові (спільні для всіх користувачів послуг) лічильники. Причому незалежно від того, є у квартирах індивідуальні прилади обліку чи ні.

У рядових громадян відразу виникають запитання: навіщо все це потрібно і хто за це заплатить? Урядовці запевняють, що завдяки цьому закону на три чверті знизиться обсяг необлікованих витрат води у внутрішньобудинкових системах та скоротиться споживання теплової енергії протягом 1-3 років у середньому на 15-20%. Що своєю чергою сприятиме зменшенню використання газу та зменшенню об’ємів парникових газів. Закон розроблено з метою імплементації низки статей Директиви 2012/27/ЄС про енергетичну ефективність на виконання взятих Україною зобов’язань перед Європейським Союзом.

А чиїм коштом реалізуватиметься урядова ініціатива? У законі чітко сказано: за установку лічильників заплатить споживач із власної кишені. Цей пункт став найголовнішим аргументом тих, хто критикує закон. Лічильники і досі майже у всіх випадках встановлювалися коштом власників житла. Просто цей факт старалися не афішувати. Надавачі послуги (енергокомпанії та водоканали) ні копійкою не витрачались на лічильники та їх обслуговування. Вартість робіт закладалась у тариф на тепло- та водопостачання. Відтак ми роками оплачували встановлення лічильників, навіть після того, як купили та обладнали ним помешкання за власний кошт. Тарифи після встановлення приладів обліку не переглядались і передбачені на це кошти зі структури тарифу не вилучалися. При цьому лічильник був… власністю виконавця послуг. Після набуття чинності нового закону споживач платитиме за лічильник і його встановлення лише один раз, а за обслуговування — у визначених законом випадках та при особливій потребі. Але про зниження тарифів навіть мови нема.

Є кілька варіантів встановлення загальнобудинкового лічильника тепла або води. Зокрема, це може зробити власним коштом безпосередній надавач послуг. При цьому сплата внесків розстрочується на п’ять років або на інший термін за згодою сторін. Фіксовану ціну за цю послугу не визначено, для кожного будинку — окремий розрахунок. Також споживачі послуг мають право самостійно придбати і встановити лічильник. Або ж органи місцевого самоврядування нададуть кошти з місцевого бюджету на оснащення такими приладами будинків.

У законі сказано, що після встановлення загальнобудинкового лічильника споживач отримуватиме рахунки «лише за реально спожиті ресурси». Але! Якщо ви живете у багатоквартирному будинку, то навіть маючи вдома індивідуальні лічильники, будете зобов’язані платити за воду, що витекла з дірявої труби у підвалі, чи інші технічні негаразди, які призвели до неконтрольованої втрати тепла і води. За задумом уряду, це має спонукати громадян більше дбати про стан будинкових мереж.