• Слово про сучасника

Реальні справи та амбітні плани

Ігор ТАБІНСЬКИЙ.

Львівська область.

На фото автора: наймолодший сільський голова Олег Карапінка.

Цю новину місцеві ЗМІ подали як сенсацію: в Городоцькому районі на виборах голови Галичанівської сільської ради переміг 22-річний Олег Карапінка — наймолодший керівник такого щабля в усій Україні.

УТІМ, нічого надзвичайного. Два роки тому хлопця обрали депутатом районної ради. А ще раніше, вісімнадцятирічним, він завідував народним будинком культури у рідних Дроздовичах, які територіально належать до Галичанівської сільради. «Завклуб», так у селі з колишніх часів називають посаду очільника цього закладу, бере активну участь у сільських подіях. І не лише культурних та спортивних, хоча Олега Карапінку ще наприкінці лютого в райцентрі нагородили грамотою за активний розвиток місцевого спорту. Він як депутат разом з однодумцями домігся придбання для Дроздовичів унікального тренажерного комплексу — подібного нема в селах району.

«Наполегливий, відповідальний, самостійний», — так характеризує юнака керуючий справами Городоцької райради Іван Мєськало.

Ці риси виховало в ньому саме життя. Пошуки заробітків погнали батьків за кордон, коли Олегові ледь виповнилося шість років. Вони в Італії й нині. І йому, і сестрі Оксані допомагають коштами. Звісно, батьки переживали, аби діти не пускали тяжко зароблені «єврики» на вітер, потрапивши під сумнівні впливи…

Проте Олега Карапінку хибний шлях не вабив. Вступив до технічного коледжу «Львівської політехніки», згодом на заочне відділення університету «ЛП». Оскільки посада «завклуба» потребувала освіти за фахом, то закінчив режисерський факультет культосвітнього училища, що в сусідньому, Самбірському, районі. Був завжди серед односельців, виступав режисером розмаїтих свят, на яких віншували в різних номінаціях місцевих талантів та авторитетів…

Свою перемогу на виборах Олег Карапінка пояснює тим, що нікому не обіцяв «золотих гір», а говорив про реальні речі. І втілював у життя те, що потрібно виборцям насамперед. Як обранець районної ради долучився до ремонту центральної вулиці Галичан. Закуплено бруківку, вартість якої понад мільйон гривень… Дорога робиться у складчину — з обласного і місцевого бюджетів. Галичанівська рада дає більш як 200 тисяч гривень. Цьогоріч виграли районний конкурс і зводитимуть тут спортивний майданчик.

У Дроздовичах встановили ліхтарі з ощадними LED-лампочками.

Новий сільський голова планує впорядкувати не лише дороги і майданчики, а й повернути мешканцям ставки, що біля Дроздовичів. Це в прямому сенсі рибне місце займає понад 500 гектарів, що дає підстави селянам жартувати, мовляв, у них більше водного дзеркала, аніж землі. Але ставки давно вже у постійному користуванні ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибокомбінат». Товариство із доходами, які, за скромними підрахунками голови, сягають десяти мільйонів гривень, платить тільки близько 100 тисяч гривень податків. З цього приводу Олег Карапінка ще в березні 2015 року звертався до Генеральної прокуратури. Депутатський запит «спустили» в область, звідти — у район. Тамтешні чиновники відфутболили «бомагу» в поліцію, і врешті вона опинилася в дільничного…

Проте голова здаватися не збирається. Добиватиметься або гідних податків, або передачі ставка в розпорядження громади, адже водойма — за кількасот метрів од Городка, тож могла б стати зоною відпочинку з усіма «прибутковими» наслідками для сільських жителів.

Словом, справ у Олега Карапінки вистачає. Його села приміські, скажімо, Дроздовичі від Городка — районного центру, відділяє лише вуличка. Тому високої ціни набувають спірні земельні питання. Затягнулася дискусія щодо створення об’єднаної територіальної громади. Переважна більшість мешканців не вірить жодним аргументам на користь укрупнення з містом. Мовляв, у селі прожити легше, тут є певні пільги… Робота з людьми, завоювання їхньої довіри — серед першочергових завдань молодого голови. Він ще ніде не схибив. Може, тому й переміг у першому турі, здобувши 60 відсотків голосів виборців. Аванс, який потрібно відробляти. Олег це усвідомлює. Має чимало ідей, планів стосовно поліпшення життя односельців. Мріє зробити свої села найкращими в області, а там — і в Україні. І запевняє: допоки зобов’язань не виконає, посаду не залишить.