• Людина та її справа

Делікатесний бізнес

Олена ГОРБУНЬ.

Вінницька область.

www.vn.depo.ua

Якщо у людини щось не виходить, психологи радять кардинально змінити обстановку або рід діяльності. Тоді є всі шанси добитися успіху. Саме так сталося з киянином, а тепер підприємцем із Вінниччини Дмитром Бутенком.

КІЛЬКА років Дмитро намагався налагодити бізнес у столиці, але справа не увінчалася успіхом. Коли ж трапилася нагода вигідно купити будинок із чималою ділянкою землі поблизу Козятина, вирішив: треба брати. Спершу хотів створити кролячу ферму, та невдовзі плани змінилися.

Спочатку його дратували слимаки, які у великій кількості повзали поблизу його будинку. Але згодом, як людина підприємлива, зацікавився ними, пригадавши, що колись бачив у меню одного зі столичних ресторанів недешеву страву з них. Почав шукати матеріали і побачив на світлинах одного із французьких видань знайомих слимаків. Ці безхребетні вважаються традиційними делікатесами французької кухні, де в ресторанах порція равликів коштує 25 євро. Та й українці, побувавши в Європі, і вдома виявляють цікавість, чи, бува, не пригостять їх у якомусь ресторані равликами? А попит, як відомо, диктує пропозицію.

І все ж Дмитро сумнівався у тому, що його слимаки їстівні. Тому замовив два ящики виноградних равликів у Латвії, заплативши за них 250 євро. Виявилося, що привезені нічим не відрізняються від українських, вони швидко асимілювалися й схрестилися з аборигенами.

За два роки підприємець Бутенко вже щотижня продавав два-три кілограми делікатесного продукту. На третій з’явилася ферма «Еко-равлик», а її господар став досвідченим експертом із виведення слимаків. Після зимового сну равлики прокидаються в середині квітня. Коли повітря прогріється до 28 градусів, починають відкладати яйця. В середині серпня вилуплюється малеча, яка розповзається по траві, якою й харчується. Це тільки здається, що равлики їдять усе, що бачать. Аби м’ясо було ніжне і не гірчило, їм потрібно вводити у раціон моркву, капусту, яблука.

Сьогодні у Бутенка 10 помічників, адже самотужки впоратися з такою кількістю равликів — близько 10 тонн — важко. Поблизу Києва Дмитро має цех, де молюсків «чепурять»: миють, заморожують, фасують у ящики. Делікатесну продукцію замовляють десятки столичних ресторанів та супермаркетів. Товарообіг ферми — 250-300 кілограмів сировини на місяць. Та не тільки м’ясо равликів має цінність, ще більше вартує їхня ікра. За властивостями й смаковими якостями вона схожа на чорну ікру осетрових. У ній міститься багато мікроелементів, вона дуже помічна при хворобах опорно-рухового апарату. Коштує цей делікатес майже дві тисячі гривень за 50 грамів.

Нинішні свої прибутки фермер вкладає у розвиток бізнесу: планує перетворити ферму на туристичний «екооб’єкт» із готелем, зоною і, звичайно, рестораном. Неважко здогадатися, яка фірмова страва подаватиметься у ньому. Також Дмитро розраховує, у скільки обійдеться відкриття жаб’ячої ферми. Після переробки слимаків залишаються відходи, які приваблюють мух та інших комах. А де комахи — там і жаби...

Чи легко розводити равликів? Аж ніяк. Їх треба правильно годувати, берегти від хвороб, обробляти й фасувати, надаючи товарного вигляду. А якщо ще додати клопоти із сертифікацією («Еко-равлик» пройшов понад 30 перевірок якості!), підготовку документації, розробку етикеток… Та Дмитра Бутенка це не зупиняє. Щопівроку він розширює асортимент продукції, експериментує з приготуванням делікатесів, розширює мережу споживачів та замовників, укладає контракти.

Слимаками зацікавилися салони краси, співпраця з якими у близькій перспективі. І це ще не все. Дмитро впевнений: попит на його специфічну продукцію зростатиме.