• Адреси досвіду

Рада старійшин

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

«Доживемо до понеділка!» — лозунг і життєве кредо незвичної громадської організації «Партія дідів», яка ось уже 12 років діє в Дягові Менського району. Це справжня рада старійшин громади, головним завданням якої є допомога у вирішенні проблем села. У об’єднання дідів із Дягової все як належить — є голова та фінансовий директор, статут і печатка.

ЗБИРАЮТЬСЯ вони щопонеділка, звідси й лозунг: «Доживемо до понеділка». Ідею об’єднатися підказало саме життя. Цього дня у Дяговій вирує базар, на який сходиться люд з усього села. Після базарювання чоловіки нерідко йшли у місцеве кафе. І не за тим, щоб перехилити чарку, а поспілкуватися. Говорили про політику, життя села, дискутували...

Михайло Дмитрович Шатирко — один із тих, хто стояв біля витоків «Партії дідів», пригадує: «Поступово на посиденьки в кафе почала збиратися одна й та ж компанія односельців старшого віку. Згодом приєднався місцевий фермер Олексій Бутенко, який запропонував узаконити нашу організацію, назвавши її «Партія дідів села Дягова». Ось так і утворився сільський осередок старійшин».

Нині «Партія дідів» Дягової нараховує 16 односельців, різних за віком та статусом. П’ятеро мають вищу освіту, решта — спеціальну: є ветеринарні фельдшери, механік, агроном, інженер. Найстаршому з них 82 роки, наймолодшому — 55. Без перебільшення — це сільська еліта. Наприклад, ветеринар Василь Михайлович Лисенко свого часу обслуговував аж три колгоспи. Його колега Микола Якович Павленко 45 років трудився задля блага місцевого колгоспу. А Петро Крук 10 років працював у Дяговій головним агрономом. Селу допомагав і тоді, коли запросили до штату науково-дослідного інституту землеробства, де він розробляв науково-виробничу систему «Люпин», яка і нині застосовується в сільському господарстві.

«Партія дідів», пояснює Петро Крук, на відміну від політичних працює виключно на громаду. Рада колегіально вирішує, кому і чим допомогти. «Починали з організації суботників до Дня Перемоги, облаштовували територію кладовища, займаємось благоустроєм села», — розповідає Олександр Якович Демченко, який усе життя пропрацював шофером у сфері торгівлі. Гуртом відродили з руїн дитячий садок. Люди скинулися на деревину, скло, тож добротні вікна виготовили самі. Потім упорядкували територію довкола садка: звели паркан, відновили систему каналізації. Не так давно на пустирі біля нього висадили дерева — гарний парк буятиме тут. Серед інших пріоритетів — опіка над обеліском полеглим воїнам, підтримка Покровської церкви. Після буремних подій на Майдані висадили поблизу річки 106 дерев — у пам’ять про Героїв Небесної сотні. Коли ж надійшла інформація, що вночі у селі хочуть скинути пам’ятник «вождю світового пролетаріату», діди без галасу самі зняли в центрі села погруддя. На початку подій на Донбасі і військової агресії Росії облаштували на трасі блокпости та встановили цілодобове чергування.

Вони й нині допомагають армії. Фінансового директора «Партії дідів» — фермера Олексія Бутенка — за волонтерську діяльність нагородили нагрудним знаком Міноборони «За сприяння Збройним силам України».

Активний у громадських справах і колишній директор місцевої школи Леонід Петрович Мельниченко. У нього 42 роки загального трудового стажу, 33 з яких очолював школу. З її стін вийшло щонайменше 50 медалістів — фахівців різних професій. Серед них є й успішні фермери, які не забувають про рідне село. «Наша громадська організація допомагає і школі, — каже Леонід Петрович. — Торік перекрили дах і котельню, переобладнавши її під альтернативне паливо. Бо знаємо: житиме школа — житиме й село».

Ось як розуміють допомогу селу місцеві діди. Скрізь би так!

На фото автора: Микола Павленко та Петро Крук.