Битвою і залишається

 Василь ПІДДУБНЯК,

кор. «Сільських вістей».

Херсонська область.

На фото автора (зліва направо): комбайнер Олег Дорогокуп, директор ПОСП «Агрофірма «Мир» Іван Доценко, помічник комбайнера Антон Романенко і водій Володимир Кулаковський.

НАРЕШТІ після затяжної посухи небеса зглянулися над степом, обдарувавши його дощами, подекуди — таки справними. Тут, у глибинній Таврії, їм раді завжди — навіть коли жнива. А вони ж тут у розпалі — он уже й екватор видніється!

Директор відомого в країні приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Мир», що у Новотроїцькому районі, заслужений працівник сільського господарства України Іван Доценко віддає комусь мобільним телефоном розпорядження:

— Пробуйте, пробуйте збирати! Там, на 11-му полі, соломи більше, а тут менше… Треба, щоб валок поперек пішов… Давай-давай!..

Ставши свідком короткої ділової розмови, починаю здалеку:

— Раніше казали: битва за врожай. А зараз за що ця битва — за врожай чи, може, за виживання?

— Справді, якщо говорити образно, то була вона битвою — битвою і залишається, тільки у кожного, хто безпосередньо працює на землі, до неї різні підходи. А у держави цих підходів нема жодних. А якщо простіше, то завдання одне: вирощене потрібно зібрати. До колоска, до зернинки! За нами — люди (тисячі людей!), котрим треба платити орендну плату, заробітну плату, премії за гарну роботу. І в кого голова за це болить? У нас, аграріїв, відпущених державою на вільні хліби. Самі дістаємо добрива, пально-мастильні матеріали, засоби захисту рослин…

— Жнивний фронт у вас, знаю, один із найбільших у Новотроїцькому районі, який не втратив колишньої слави житниці Херсонщини. У вас же навіть лісосмуги хлібом пахнуть!

— Фронт справді чималий. Площа ранніх зернових (це озима пшениця, озимий і яровий ячмінь, озимий ріпак, плюс ярова гірчиця) у цьому році становить чотири тисячі 177 гектарів. У розрізі років це середній показник, або, якщо брати у структурі посівних площ — 51-52 проценти.

— Нинішній рік видався примхливий — то сушило, то мочило…

— У нас не мочило, а в основному сушило. І таки добре сушило! Зимових запасів вологи, вважай, не було. Весна минула без дощів, бо якщо говорити про останній дощик 21-22 травня, то сума опадів становила 14-16 міліметрів. Мізер! Це видно зараз і по урожаю, і по зерну — хліб запалений, надто на богарних площах. На парах якість зерна нормальна. Все воно другого-третього класу. На інших попередниках цей показник трохи гірший, трапляється навіть фуражна пшениця. Я не пам’ятаю, щоб за останні 6-7 років доводилося збирати фуражне зерно. А нині такої пшениці вже одержали близько 1200 тонн.

— Виходить, що цей рік і справді можна вважати нехлібним?

— Для нашої зони — так. Раз не було опадів, то й хорошого врожаю катма…

— Навіть при тому, що господарство, як завжди, визначається високою культурою землеробства і неухильним дотриманням усіх вимог агротехніки.

— Аякже! В середині травня, приміром, обробили посіви ранніх зернових від клопа шкідливої черепашки… А тут погода втрутилася. Після холодів — спека. І пішли різко на спад і натура зерна, і його якість…

— І жнива, мабуть, довелося розпочати раніше на тиждень-другий?

— Саме так. Почали вибірково збирати хліб уже 26 червня, а не 1-7 липня, як зазвичай. На кінець минулого тижня, враховуючи те, що пройшли дощі, ранні зернові зібрали майже на половині площ за середньої врожайності 31,6 центнера зерна з гектара.

— Пшениці у вас української селекції?

— Усі сорти — херсонські. Пшениця дає по 31 центнеру, озимий ячмінь — 38,2, яровий — 38,9 центнера… Завважте таке: ми поки що збирали пшениці на гірших попередниках, а як тільки перейшли до посівів на парах, то зразу і урожайність скочила різко вгору, і якість зерна значно поліпшилася. На парах пшеничка сипле з кожного гектара по 47-52 центнери. А на зрошенні (а це близько тисячі гектарів), думаю, і по 60 буде.

— Урожай збираєте власною технікою чи доводиться винаймати десь на стороні?

— Тільки своєю! У нас є вісім потужних імпортних комбайнів: чотири «Массей Фергюсони», «Джон-Дір» і три «Клаас Лексіони».

Коли вся оця степова армада одночасно виходить у загінки, встигай лише відвозити на тік, приймати, очищати і складувати хліб! Агрофірма «Мир» — це ж не фермерське господарство. Буває, щодня на тік надходить по 650-870 тонн зерна. І ним же треба розпорядитися по-хазяйськи.

— Іване Івановичу, в полях я нарахував до десятка потужних зерновозів — явно зернотрейдери на «полювання» вийшли. А на ваших полях — жодного!

— Ми ж не мішечники-фермери, які продають неочищене зерно просто з-під комбайна і за безцінь. Ми свій хліб засипемо у засіки, а коли піднімуться на нього ціни до прийнятних, тоді й почнемо продавати.

Нашу розмову про хліб насущний перебиває телефонний дзвінок із Херсона. То внучок Івана Івановича у свого заклопотаного діда запитує:

— Як там справи? Як жнива йдуть?

— Нормально! — відповідає щасливий дідусь.

І треба в цей час бачити його очі! Очі людини, котра творить щастя на землі, як каже Іван Іванович, «без жлобства», маючи на увазі тих численних сутяг, у котрих мозок уражений вірусом осібного збагачення.

Але зараз — не про це…

Дорогою в степ завертаємо на тік, де вже вивершуються монблани збіжжя.

— У агрофірмі за роки її існування створене потужне зернотокове господарство, — пояснює її незмінний ось уже чверть століття директор. — Оцей склад, що зліва від трьох зерноочисних комплексів — ЗАВів, ми збудували торік. Він трохи менший за розміром, ніж футбольне поле, розрахований на зберігання 7,5-8 тисяч тонн зерна. Навпроти нього будуємо ще такий же склад. Думали встигнути до жнив, та підвели постачальники пиломатеріалів. Доводиться надолужувати згаяне. Це ще б один ЗАВ поставити, щоб прискорити переробку зерна.

Агрофірма «Мир» впровадила і впроваджує у виробництво сорти, найпридатніші до жорстких умов посушливого таврійського степу. Серед м’яких і твердих озимих пшениць — це Кохана, Асканійська, Дріада, Ярославна, Кірена…

Після перерви «на дощ» знову їдемо у степ.

— Зверніть увагу ось на це поле, — каже Іван Доценко. — Бачите, які гарні колоски? Це новий сорт сильної пшениці дворучки Клариса. Вона на відміну від інших сортів дозріває днів на десять раніше, а сіяти її можна пізніше. Якість зерна — другий-третій клас! У цьому році вперше посіяли Краснодарську, яка в наших умовах на зрошенні дає до семи тонн зерна з гектара. Ми дотримуємося давнього хорошого девізу: «Хліб — усьому голова».

Давнє хліборобське правило стверджує: комбайн із поля, плуг у борозну. Та де там! Немилосердне сонце так висушило степи, що вони, здається, потріскують, як сухе листя на дереві.

— Зайшли потужним «Джон-Діром» на скошене пшеничне поле, почали лущити і розпушувати землю, а воно ніяк, — каже тракторист Олександр Попко. — Не брили — «чемодани» за лапами вивертаються. І стали. А тут дощ! Після нього робота пішла як по маслу! Думаю, гектарів 60 сьогодні візьму.

…Сонце знову зайняло свої позиції на безхмарному небі, а люди свої — на землі. І нема, бачу, такого поля у цьому безмежжі, де б не виднілися чи то трактори, чи комбайни, чи вантажівки. І все це рухається, як велетенський годинниковий механізм, де кожен знає свою місію у цій розжевреній жниварській машинерії. Бо так у агрофірмі «Мир» заведено. Заведено відтоді, відколи її нинішній директор Іван Іванович Доценко перетворив колишню колгоспну бригаду на сучасне сільгосппідприємство.