Архів
Вівторок,
11 липня 2017 року

№ 53 (19498)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Велика рада

НІМЕЧЧИНА. У Гамбурзі завершився саміт країн «Великої двадцятки».

Докладніше...
Відновили контроль

ІРАК. Урядова армія відновила контроль над історичною частиною міста Мосул.

Докладніше...
Ядерна зброя як інструмент дипломатії

США відмовилися підтримувати конвенцію ООН про заборону ядерної зброї.

Докладніше...
Безпека понад усе

У ФРАНЦІЇ подовжено надзвичайний стан до 1 листопада.

Докладніше...
Нова атака

У ЄГИПТІ бойовики атакували КПП у північно-східній частині Синайського півострова.

Докладніше...
Провал переговорів

КІПР. Переговори з урегулювання кіпрської проблеми знову завершилися безрезультатно.

Докладніше...
Політичні вітри

КИТАЙ припинив контакти з КНДР у сфері військової співпраці.

Докладніше...
Горять ліси

КАНАДА. У західній провінції Британська Колумбія — масштабні лісові пожежі.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Адреси досвіду

Рада старійшин

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

«Доживемо до понеділка!» — лозунг і життєве кредо незвичної громадської організації «Партія дідів», яка ось уже 12 років діє в Дягові Менського району. Це справжня рада старійшин громади, головним завданням якої є допомога у вирішенні проблем села. У об’єднання дідів із Дягової все як належить — є голова та фінансовий директор, статут і печатка.

ЗБИРАЮТЬСЯ вони щопонеділка, звідси й лозунг: «Доживемо до понеділка». Ідею об’єднатися підказало саме життя. Цього дня у Дяговій вирує базар, на який сходиться люд з усього села. Після базарювання чоловіки нерідко йшли у місцеве кафе. І не за тим, щоб перехилити чарку, а поспілкуватися. Говорили про політику, життя села, дискутували...

Михайло Дмитрович Шатирко — один із тих, хто стояв біля витоків «Партії дідів», пригадує: «Поступово на посиденьки в кафе почала збиратися одна й та ж компанія односельців старшого віку. Згодом приєднався місцевий фермер Олексій Бутенко, який запропонував узаконити нашу організацію, назвавши її «Партія дідів села Дягова». Ось так і утворився сільський осередок старійшин».

Нині «Партія дідів» Дягової нараховує 16 односельців, різних за віком та статусом. П’ятеро мають вищу освіту, решта — спеціальну: є ветеринарні фельдшери, механік, агроном, інженер. Найстаршому з них 82 роки, наймолодшому — 55. Без перебільшення — це сільська еліта. Наприклад, ветеринар Василь Михайлович Лисенко свого часу обслуговував аж три колгоспи. Його колега Микола Якович Павленко 45 років трудився задля блага місцевого колгоспу. А Петро Крук 10 років працював у Дяговій головним агрономом. Селу допомагав і тоді, коли запросили до штату науково-дослідного інституту землеробства, де він розробляв науково-виробничу систему «Люпин», яка і нині застосовується в сільському господарстві.

«Партія дідів», пояснює Петро Крук, на відміну від політичних працює виключно на громаду. Рада колегіально вирішує, кому і чим допомогти. «Починали з організації суботників до Дня Перемоги, облаштовували територію кладовища, займаємось благоустроєм села», — розповідає Олександр Якович Демченко, який усе життя пропрацював шофером у сфері торгівлі. Гуртом відродили з руїн дитячий садок. Люди скинулися на деревину, скло, тож добротні вікна виготовили самі. Потім упорядкували територію довкола садка: звели паркан, відновили систему каналізації. Не так давно на пустирі біля нього висадили дерева — гарний парк буятиме тут. Серед інших пріоритетів — опіка над обеліском полеглим воїнам, підтримка Покровської церкви. Після буремних подій на Майдані висадили поблизу річки 106 дерев — у пам’ять про Героїв Небесної сотні. Коли ж надійшла інформація, що вночі у селі хочуть скинути пам’ятник «вождю світового пролетаріату», діди без галасу самі зняли в центрі села погруддя. На початку подій на Донбасі і військової агресії Росії облаштували на трасі блокпости та встановили цілодобове чергування.

Вони й нині допомагають армії. Фінансового директора «Партії дідів» — фермера Олексія Бутенка — за волонтерську діяльність нагородили нагрудним знаком Міноборони «За сприяння Збройним силам України».

Активний у громадських справах і колишній директор місцевої школи Леонід Петрович Мельниченко. У нього 42 роки загального трудового стажу, 33 з яких очолював школу. З її стін вийшло щонайменше 50 медалістів — фахівців різних професій. Серед них є й успішні фермери, які не забувають про рідне село. «Наша громадська організація допомагає і школі, — каже Леонід Петрович. — Торік перекрили дах і котельню, переобладнавши її під альтернативне паливо. Бо знаємо: житиме школа — житиме й село».

Ось як розуміють допомогу селу місцеві діди. Скрізь би так!

На фото автора: Микола Павленко та Петро Крук.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Привабливі умови
Читати
Змінено термін призову до Нацгвардії
Читати
Нерозкрите вбивство
Читати
За землю візьмуться потім?
Читати
Спочатку випив, а тоді зрадів
Читати
Чи подужаємо?
Читати
Неперспективні перспективи
Читати
Газу достатньо
Читати
Ціни ростуть
Читати
Спадщина Криму без захисту
Читати





— Та у вас же совісті нема!

— Зате є гроші!

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове