Архів
Вівторок,
11 липня 2017 року

№ 53 (19498)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Велика рада

НІМЕЧЧИНА. У Гамбурзі завершився саміт країн «Великої двадцятки».

Докладніше...
Відновили контроль

ІРАК. Урядова армія відновила контроль над історичною частиною міста Мосул.

Докладніше...
Ядерна зброя як інструмент дипломатії

США відмовилися підтримувати конвенцію ООН про заборону ядерної зброї.

Докладніше...
Безпека понад усе

У ФРАНЦІЇ подовжено надзвичайний стан до 1 листопада.

Докладніше...
Нова атака

У ЄГИПТІ бойовики атакували КПП у північно-східній частині Синайського півострова.

Докладніше...
Провал переговорів

КІПР. Переговори з урегулювання кіпрської проблеми знову завершилися безрезультатно.

Докладніше...
Політичні вітри

КИТАЙ припинив контакти з КНДР у сфері військової співпраці.

Докладніше...
Горять ліси

КАНАДА. У західній провінції Британська Колумбія — масштабні лісові пожежі.

Докладніше...
Версія для друку          На головну

Битвою і залишається

 Василь ПІДДУБНЯК,

кор. «Сільських вістей».

Херсонська область.

На фото автора (зліва направо): комбайнер Олег Дорогокуп, директор ПОСП «Агрофірма «Мир» Іван Доценко, помічник комбайнера Антон Романенко і водій Володимир Кулаковський.

НАРЕШТІ після затяжної посухи небеса зглянулися над степом, обдарувавши його дощами, подекуди — таки справними. Тут, у глибинній Таврії, їм раді завжди — навіть коли жнива. А вони ж тут у розпалі — он уже й екватор видніється!

Директор відомого в країні приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Мир», що у Новотроїцькому районі, заслужений працівник сільського господарства України Іван Доценко віддає комусь мобільним телефоном розпорядження:

— Пробуйте, пробуйте збирати! Там, на 11-му полі, соломи більше, а тут менше… Треба, щоб валок поперек пішов… Давай-давай!..

Ставши свідком короткої ділової розмови, починаю здалеку:

— Раніше казали: битва за врожай. А зараз за що ця битва — за врожай чи, може, за виживання?

— Справді, якщо говорити образно, то була вона битвою — битвою і залишається, тільки у кожного, хто безпосередньо працює на землі, до неї різні підходи. А у держави цих підходів нема жодних. А якщо простіше, то завдання одне: вирощене потрібно зібрати. До колоска, до зернинки! За нами — люди (тисячі людей!), котрим треба платити орендну плату, заробітну плату, премії за гарну роботу. І в кого голова за це болить? У нас, аграріїв, відпущених державою на вільні хліби. Самі дістаємо добрива, пально-мастильні матеріали, засоби захисту рослин…

— Жнивний фронт у вас, знаю, один із найбільших у Новотроїцькому районі, який не втратив колишньої слави житниці Херсонщини. У вас же навіть лісосмуги хлібом пахнуть!

— Фронт справді чималий. Площа ранніх зернових (це озима пшениця, озимий і яровий ячмінь, озимий ріпак, плюс ярова гірчиця) у цьому році становить чотири тисячі 177 гектарів. У розрізі років це середній показник, або, якщо брати у структурі посівних площ — 51-52 проценти.

— Нинішній рік видався примхливий — то сушило, то мочило…

— У нас не мочило, а в основному сушило. І таки добре сушило! Зимових запасів вологи, вважай, не було. Весна минула без дощів, бо якщо говорити про останній дощик 21-22 травня, то сума опадів становила 14-16 міліметрів. Мізер! Це видно зараз і по урожаю, і по зерну — хліб запалений, надто на богарних площах. На парах якість зерна нормальна. Все воно другого-третього класу. На інших попередниках цей показник трохи гірший, трапляється навіть фуражна пшениця. Я не пам’ятаю, щоб за останні 6-7 років доводилося збирати фуражне зерно. А нині такої пшениці вже одержали близько 1200 тонн.

— Виходить, що цей рік і справді можна вважати нехлібним?

— Для нашої зони — так. Раз не було опадів, то й хорошого врожаю катма…

— Навіть при тому, що господарство, як завжди, визначається високою культурою землеробства і неухильним дотриманням усіх вимог агротехніки.

— Аякже! В середині травня, приміром, обробили посіви ранніх зернових від клопа шкідливої черепашки… А тут погода втрутилася. Після холодів — спека. І пішли різко на спад і натура зерна, і його якість…

— І жнива, мабуть, довелося розпочати раніше на тиждень-другий?

— Саме так. Почали вибірково збирати хліб уже 26 червня, а не 1-7 липня, як зазвичай. На кінець минулого тижня, враховуючи те, що пройшли дощі, ранні зернові зібрали майже на половині площ за середньої врожайності 31,6 центнера зерна з гектара.

— Пшениці у вас української селекції?

— Усі сорти — херсонські. Пшениця дає по 31 центнеру, озимий ячмінь — 38,2, яровий — 38,9 центнера… Завважте таке: ми поки що збирали пшениці на гірших попередниках, а як тільки перейшли до посівів на парах, то зразу і урожайність скочила різко вгору, і якість зерна значно поліпшилася. На парах пшеничка сипле з кожного гектара по 47-52 центнери. А на зрошенні (а це близько тисячі гектарів), думаю, і по 60 буде.

— Урожай збираєте власною технікою чи доводиться винаймати десь на стороні?

— Тільки своєю! У нас є вісім потужних імпортних комбайнів: чотири «Массей Фергюсони», «Джон-Дір» і три «Клаас Лексіони».

Коли вся оця степова армада одночасно виходить у загінки, встигай лише відвозити на тік, приймати, очищати і складувати хліб! Агрофірма «Мир» — це ж не фермерське господарство. Буває, щодня на тік надходить по 650-870 тонн зерна. І ним же треба розпорядитися по-хазяйськи.

— Іване Івановичу, в полях я нарахував до десятка потужних зерновозів — явно зернотрейдери на «полювання» вийшли. А на ваших полях — жодного!

— Ми ж не мішечники-фермери, які продають неочищене зерно просто з-під комбайна і за безцінь. Ми свій хліб засипемо у засіки, а коли піднімуться на нього ціни до прийнятних, тоді й почнемо продавати.

Нашу розмову про хліб насущний перебиває телефонний дзвінок із Херсона. То внучок Івана Івановича у свого заклопотаного діда запитує:

— Як там справи? Як жнива йдуть?

— Нормально! — відповідає щасливий дідусь.

І треба в цей час бачити його очі! Очі людини, котра творить щастя на землі, як каже Іван Іванович, «без жлобства», маючи на увазі тих численних сутяг, у котрих мозок уражений вірусом осібного збагачення.

Але зараз — не про це…

Дорогою в степ завертаємо на тік, де вже вивершуються монблани збіжжя.

— У агрофірмі за роки її існування створене потужне зернотокове господарство, — пояснює її незмінний ось уже чверть століття директор. — Оцей склад, що зліва від трьох зерноочисних комплексів — ЗАВів, ми збудували торік. Він трохи менший за розміром, ніж футбольне поле, розрахований на зберігання 7,5-8 тисяч тонн зерна. Навпроти нього будуємо ще такий же склад. Думали встигнути до жнив, та підвели постачальники пиломатеріалів. Доводиться надолужувати згаяне. Це ще б один ЗАВ поставити, щоб прискорити переробку зерна.

Агрофірма «Мир» впровадила і впроваджує у виробництво сорти, найпридатніші до жорстких умов посушливого таврійського степу. Серед м’яких і твердих озимих пшениць — це Кохана, Асканійська, Дріада, Ярославна, Кірена…

Після перерви «на дощ» знову їдемо у степ.

— Зверніть увагу ось на це поле, — каже Іван Доценко. — Бачите, які гарні колоски? Це новий сорт сильної пшениці дворучки Клариса. Вона на відміну від інших сортів дозріває днів на десять раніше, а сіяти її можна пізніше. Якість зерна — другий-третій клас! У цьому році вперше посіяли Краснодарську, яка в наших умовах на зрошенні дає до семи тонн зерна з гектара. Ми дотримуємося давнього хорошого девізу: «Хліб — усьому голова».

Давнє хліборобське правило стверджує: комбайн із поля, плуг у борозну. Та де там! Немилосердне сонце так висушило степи, що вони, здається, потріскують, як сухе листя на дереві.

— Зайшли потужним «Джон-Діром» на скошене пшеничне поле, почали лущити і розпушувати землю, а воно ніяк, — каже тракторист Олександр Попко. — Не брили — «чемодани» за лапами вивертаються. І стали. А тут дощ! Після нього робота пішла як по маслу! Думаю, гектарів 60 сьогодні візьму.

…Сонце знову зайняло свої позиції на безхмарному небі, а люди свої — на землі. І нема, бачу, такого поля у цьому безмежжі, де б не виднілися чи то трактори, чи комбайни, чи вантажівки. І все це рухається, як велетенський годинниковий механізм, де кожен знає свою місію у цій розжевреній жниварській машинерії. Бо так у агрофірмі «Мир» заведено. Заведено відтоді, відколи її нинішній директор Іван Іванович Доценко перетворив колишню колгоспну бригаду на сучасне сільгосппідприємство.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Привабливі умови
Читати
Змінено термін призову до Нацгвардії
Читати
Нерозкрите вбивство
Читати
За землю візьмуться потім?
Читати
Спочатку випив, а тоді зрадів
Читати
Чи подужаємо?
Читати
Неперспективні перспективи
Читати
Газу достатньо
Читати
Ціни ростуть
Читати
Спадщина Криму без захисту
Читати





— Та у вас же совісті нема!

— Зате є гроші!

Мал. А. Василенка.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове