Джинсова рослина

Усі наші улюблені джинси пошиті з бавовняної тканини. З такого ж, але тоншого полотна — футболки, кепки, простирадла. А нитки, з яких воно зіткане, народилися у малесенькій насіннєвій коробочці всередині плоду бавовнику.

БАВОВНИК — кущ із міцним прямим стеблом заввишки від 70 сантиметрів до двох метрів. Він має розгалужені бокові пагони, на яких по спіралі виростає листя з довгими черешками, чимсь подібне до кленового.

У країнах із помірним кліматом (Україна — саме така) бавовник не росте. Його зелені поля, вмаяні великими білими, бежевими або рожевими квітками, можна зустріти лише в спекотливих і посушливих регіонах Азії, Африки та Америки. Зокрема, у Єгипті, на півдні Європи і США, в Індії, Перу, Таджикистані, Узбекистані…

Коли пелюстки опадають, квітка перетворюється на плід — зелену коробочку округлої або овальної форми. Щоби восени визріло якомога більше таких коробочок, улітку в рослин зрізають верхівки головного стебла і бокових пагонів. Так рослина розростається вшир.

Усередині коробочка бавовнику розділена стулками на 3-5 гнізд, у кожному дозріває від 20 до 50 насінин. А на кожній із них розвивається від п’яти до 15 тисяч волокон завдовжки 3-5 сантиметрів. Заради них і вирощують рослину.

Коробочка поступово збільшується у розмірах, підсихає і буріє. Зрештою насінинам стає затісно у щільному волосяному «гніздечку». І вони, набухаючи, вибиваються назовні. Тоді рослини бавовнику покриваються клаптями пухнастої білої волокнистої вати.

Розрізняють два види бавовняних волосків. Вони можуть бути довгі та пухнасті або ж короткі й пухнасті (це так званий лінт, бавовняний пух). Найтонше і найдовше волокно у перуанського бавовнику. Воно особливо цінне. Так, із однієї тонни тонковолокнистого бавовнику отримують 16 тисяч метрів тканини, а з тонни середньоволокнистого — лише 8,6 тисячі метрів.

Але виростити урожай непросто, бо це дуже примхлива рослина. Передовсім їй потрібно багато тепла і вологи. Насіння проростає тільки за температури понад 15 градусів. Рослина росте і розвивається за 30-градусної спеки і вимагає постійного поливу, надто в період цвітіння. До того ж коробочки визрівають не одночасно, тому збирати урожай на одному і тому ж полі доводиться за три, а то й чотири прийоми.

Відбувається це восени. Збирають його вручну або за допомоги спеціальних бавовнозбиральних машин. Вони рухаються міжряддями, намотуючи волокна на обертові шпинделі, які потім всмоктуються у спеціальний бункер. Використання машин обходиться бавовнярам набагато дешевше, проте бавовна, зібрана вручну, вважається якіснішою.

Очищають бавовняні волокна від насіння і лушпиння на бавовноочисних заводах. Затим сировину пакують у тюки і відправляють на прядильні фабрики, де з волокон виробляють нитки (пряжу). Тепер із ниток можна ткати різні тканини, з яких шити будь-які текстильні вироби. Одяг із бавовняної тканини приємно носити, тому що він натуральний (волокна цієї рослини являють собою найчистішу природну целюлозу, якої там понад 95%) і дають змогу нашій шкірі дихати. Також із підпушка бавовнику виготовляють вату, гігієнічні серветки та штучний фетр. Із насіння добувають олію. Макуха — цінний корм для сільськогосподарських тварин. А ще з бавовнику виготовляють колодій, целулоїд, сурогат шкіри, гуми…

Ось так людям прислужилася ця рослина, яка, до речі, є біологічним родичем нашої мальви — прекрасної квітки, яка нині прикрашає наші клумби і садки. Але про неї трохи згодом.