• Наші інтерв’ю

Антирейдерське слідство саботує... прокуратура?

Михайло ГУБАШ.

ОСТАННІМ часом у засобах масової інформації, особливо на телебаченні, розгорнулася масована пропаганда щодо необхідності лібералізації земельної сфери, зокрема продажу земель сільськогосподарського призначення. Проти законодавчо не підготовленого рішення з цього питання виступають різні політичні сили. Натомість їхні опоненти агітують за якнайшвидше узаконення можливості купувати й продавати землю. Мовляв, це священне право власників паїв робити зі своєю власністю все що їм заманеться. З обох боків висуваються різні аргументи. У кожного, як кажуть, своя правда. А що думає з цього приводу фахівець-правник, народний депутат чотирьох скликань і чільник політичної «Партії захисників Вітчизни» Юрій КАРМАЗІН?

— Юрію Анатолійовичу, раніше Ви активно виступали проти запровадження обігу сільгоспземель і скасування мораторію на їхній продаж. Ваша позиція не змінилася?

— Ні. В нинішніх умовах вільний обіг землі загрожує нашій національній безпеці. Втім, я не виключаю імовірності, що у певний час і за певних умов продаж землі не сільгосппризначення може бути вигідним для країни. Проте на сьогодні в Україні такі умови ще не склалися. Що ж до земель сільськогосподарського призначення, то це окрема тема, свій погляд на неї обіцяю роз‘яснити в майбутньому. Сьогодні ж я виступаю категорично проти ґендлювання найціннішим скарбом держави і її народу і, відповідно, за збереження мораторію згідно з Конституцією України.

— «Війни» за землю відбуваються не лише в парламенті. Вони ведуться на телеекранах, круглих столах, семінарах тощо. Прикро, але все частіше трапляються баталії і безпосередньо «на землі»: рейдери захоплюють сільгосппідприємства, ділянки і навіть урожай. Таких випадків є багато, про деякі писали «Сільські вісті». Селяни і фермери зазвичай рішуче виступають на захист своєї власності, але нерідко виявляються безсилими перед свавіллям завойовників, яким допомагають найняті ними «тітушки». Правоохоронці ж разом із владними структурами у цих війнах часто тримають начебто «нейтралітет», що фактично є сприянням злочинній діяльності новітніх піратів — рейдерів. Як може так бути, що на боці грабіжників виступають окремі посадовці й правоохоронці?

— І навіть прокурори!

— Ви пожартували?

— На жаль, ні. Можу навести один з останніх прикладів того, як працівники прокуратури своїми діями, точніше, бездіяльністю, фактично покривають рейдера-розбійника, щоб він уникнув відповідальності за вчинений ним злочин.

Йдеться про пограбування ТОВ «Княжицьке», яке вже багато років обробляє поля в Броварському районі Київщини. Торік у липні в них відібрали врожай жита із полів площею понад 120 гектарів. Рейдер діяв нахабно, залучивши до пограбування озброєних автоматами Калашникова людей у формі. Вони погрожували власникам урожаю застосувати зброю в разі опору. Господарству завдано збитків на суму понад 2 млн 800 тис. грн. Зібрано достатньо доказів причетності такого собі Андрія Ведмедя у вчиненні злочину, знайдено місце, де ховали пограбоване жито, яке вже реалізоване.

За цим кричущим фактом було порушено кримінальне провадження. Досудове розслідування велося слідчим управління Нацполіції Київської області, а процесуальне керівництво здійснювалося прокурорами облпрокуратури. Слідчі зібрали достатньо доказів для повідомлення рейдеру підозри у вчиненні ним розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном (урожаєм) в особливо великих розмірах, поєднаному із погрозами застосування насильства. Про це слідство неодноразово повідомляло прокуратуру Київської області, але... Підозру цій особі так і не висунуто, хоча відповідне повідомлення ще в лютому було направлене слідчим у справі на підпис процесуальному прокурору.

За майже рік розслідування процесуальні керівники (прокурори) всього двічі давали вказівки, які виконувалися слідством у повному обсязі. Однак оперативні наради під головуванням керівництва прокуратури Київської області з участю процесуальних керівників щодо стану досудового розслідування проводилися без слідчого управління Нацполіції, яка веде слідство.

Дослідження земельних ділянок, з яких пограбовано збіжжя, за кадастровими номерами свідчить про те, що жодна з них у власності або оренді А. Ведмедя не перебувала. Здавалось би, слідство і прокуратура на підставі ч. 5-ї ст. 186-ї Кримінального кодексу України мали б заарештувати транспортні засоби, які були задіяні для вчинення злочину, що забезпечило б можливість відшкодування заподіяної селянам майнової шкоди у розмірі майже трьох мільйонів гривень. В іншому кримінальному провадженні мають бути досліджені оборудки з придбання земельних паїв КСП ім. Щорса під час дії мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення.

— Як таке взагалі можливо?!

— Вимальовується сумна і водночас обурлива ситуація: справа фактично не розслідується, вказівки слідчому від процесуальних прокурорів не надходять, документи, надані ТОВ «Княжицьке» по справі, прокуратурою області приховуються і до матеріалів кримінального провадження не залучаються. Внаслідок усього цього жодні розумні строки ведення досудового розслідування не дотримуються. І все це з вини прокуратури Київської області.

— Виходить, що рейдери пограбували, привласнили і продали врожай жита, отримали мільйонний дохід, якого достатньо як для особистого збагачення, так і щоб уникнути кримінальної відповідальності?

— Саме так. Більше того, неодноразово буваючи в обласній прокуратурі, директор пограбованого Товариства звертала увагу на той факт, що на шевронах охоронців КПП позначена назва тієї ж охоронної структури, представники якої з автоматами прибули на місце вчинення злочину влітку минулого року, коли рейдери відбирали у ТОВ «Княжицьке» його жито. Тому не можна відкидати наявності корупційного складника у діях керівництва Київської облпрокуратури.

— А хіба не можна пограбованим власникам звернутися зі скаргою на такі дії чи, радше, бездіяльність процесуальних прокурорів, які фактично саботують розслідування?

— Найцікавіше те, що директор ТОВ «Княжицьке» вже двічі (!) зверталася до генерального прокурора України Юрія Луценка, була в нього на прийомі, але особиста беззубість прокурора області Д. Чібісова, або його інтерес не дають зрушити справу з місця. Тому логічним є прохання директора товариства до Генпрокуратури про передачу справи Головному слідчому управлінню Нацполіції України із здійсненням процесуального керівництва прокурорами Генеральної прокуратури. Можливо, у генерального прокурора відкриються очі на те, що відбувається в Київській області.

— Гадаєте, це допоможе?

— А ми подивимось на результат. Триматиму цю справу на особистому контролі. Не допоможе — запрошу вас на ще одне інтерв’ю.

— Гаразд, редакція також стежитиме за розвитком подій.