Байкар сказав, як зав’язав

Коханець

Павук на павутинні

розпинався, клявся,

Бо до безтями

у зелену Муху закохався,

Що Муха на принцесу

дуже схожа

І що Павук без неї

жити вже не може.

Довгенько Муха сумнівалась,

Допоки в Павука також

не закохалась.

Навкруг коханого кружляла,

дзиготіла,

Аж доки милому в тенета

не влетіла.

Піймавши за крило, павук поцілував ту Муху

Так міцно, що аж та лишилась духу.

А потім замотав у павутиння,

Заніс і заховав в своїй хатині.

Тепер у Павука резерви свіжі:

Павук достатньо має їжі.

Моралі тут нема.

Є ювілей і свято:

Та Муха в Павука

вже п’ятдесята.

Леонід ДЕМИДЮК.

с. Малосілка

Бердичівського району

Житомирської області.

Жучкотрюки

Цюцька Жучка вихвалялась:

— Як візьмете мене у двір,

То ні ворюги, ні злодюги

Та навіть аж ніякий звір

Сюди вже й носа

не покаже.

Клялась вона у справжній службі

І у собачій вірній дружбі.

Так до хазяїна просилась.

Що згодом в нього

поселилась,

Службу свою несла уміло.

Гавкала в діло і не в діло,

Спала вона в просторій буді,

А не в якійсь там халабуді.

За те, що гарно скавуліла,

Давала лапку,

всім служила,

Їла курячу ніжку чи крильце

І справно гавкала за це.

Та згодом цюця розлінилась,

Погладшала і геть

змінилась.

Вже за умілі цюцькотрюки

Навіть ворюгам лиже руки.

Погавкає і геть відпустить,

Лиш для годиться

страх напустить.

Зустрічаємо в житті

Отаких от ми цюцьків,

Що всюди лащаться уміло,

Поки в тепленьке

сядуть крісло,

Поки поселяться

в Цар-місті.

Як їм підкинуть

шмат гарненький,

То продадуть і рідну

неньку.

І ради гарної платні не цураються брехні.

Майя СВИРИДЕНКО.

м. Карлівка

Полтавської області.