• Слід на Землі

Земляк із «Винищувачів»

Олена КОЩЕНКО.

Кадр із телевистави «Мартин Боруля», 1953 рік. Василь Дашенко і Ольга Кусенко.

Учні Кагарлицької школи №2 бережуть пам’ять про земляка — народного артиста України Василя Дашенка. Під наставництвом учителя історії Петра Ляшенка при навчальному закладі створили музей, де серед іншого зберігається й особистий архів митця. Самі ж школярі у ньому за екскурсоводів. Сюди звідусіль приїздять шанувальники театрального і кінематографічного мистецтва…

ВАСИЛЬ Павлович Дашенко — яскрава постать у когорті славетних земляків, які відкрили світу Кагарлик. Тут він народився і виріс. Звідси вже з дипломом актора добровольцем пішов на Другу світову війну, на фронтах якої пощастило вціліти. Впродовж 1946-1985 років був актором Київського українського драматичного театру імені Івана Франка, працюючи попервах під наставництвом Амвросія Бучми, Дмитра Мілютенка та Гната Юри.

За своє 69-літнє життя зіграв понад сто ролей. Так, у колективі «франківців» перевтілювавсь у сценічні образи Миколи — у «Мартині Борулі» і Демида — в «Суєті» Івана Карпенка-Карого, Семена — в «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького і Назара Стодолі в однойменній виставі Тараса Шевченка…

Серед ролей у кіно — льотчик Микола Мельников у кінофільмі «Винищувачі», в якому партнерами актора були Марк Бернес, Борис Андреєв та Юрій Тимошенко (кінокартині нині виповнюється 77 років), Іван Ярош («Літа молодії»), Микола («Мартин Боруля»), Гриць Часник («В степах України»), матрос Доля («Це було в Донбасі»), цар Ономай («Кассандра»)…

Митця не стало 1985 року. Вічний спокій знайшов на землі, де й народився, — у Кагарлику. На Київщині і донині мешкає його рідня, завжди готова поділитися з учнями новими споминами, світлинами із сімейних альбомів або іншими пам’ятними речами. Наприклад, не пориває зв’язків із школярами Микола Павлович Дашенко — вже 85-річний племінник артиста по батьковій лінії. Пам’ятають Василя Дашенка і в столичному театрі, де той трудився до останнього подиху. Тож пошукова робота, яка ведеться у школі, безупинно триває.

У шкільному музеї представлено чимало унікальних експонатів. Зокрема, є у фондах фільмотека земляка. Також учні з учителем (якого, до речі, зі славетним артистом свого часу пов’язувала багатолітня щира дружба) склали докладну документальну історію створення 12 фільмів артиста. Особливої уваги заслуговує листування Дашенка з друзями. Серед них було і подружжя Наталії Ужвій та Євгена Пономаренка, з яким той часто навідувався у Кагарлик.

Ось що повідав у музеї вчитель Петро Дмитрович:

— Особливо зворушливою була дружба між Василем Дашенком і композитором Платоном Майбородою. Платон Іларіонович написав багато відомих пісень. Серед них «Вчителько моя», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі», «Моя стежина». Та найбільше Василь Павлович любив його «Пісню про рушник», яка вперше прозвучала 1957 року у фільмі «Літа молодії». Бо коли мати Хтодосія Яківна проводжала його, Василя, на навчання в Київський театральний технікум, то вручила рушник із домотканого полотна зі словами: «Даю тобі, синочку, рушник на щастя і на долю» і перехрестила. Він пам’ятав це усе своє життя і матір завжди тільки шанобливо називав «моя матуся». І це також є добрим прикладом для учнів…

Отак кагарличани бережуть пам’ять про свого земляка з «Винищувачів». Цей культовий фільм чимало поколінь згадують і донині. А учні з учителем Петром Ляшенком стали їх зв’язковими.