• Літа молодії

Найцінніший здобуток

Олена КОЩЕНКО.

Школярі і вчителі із сіл Радомишль та Лаврів, що у Луцькому районі на Волині, біля стін Верховної Ради України.

Минулої п’ятниці у школах України пролунав останній дзвоник. Для випускників настав час стартувати у доросле життя, у решти учнів почалася улюблена пора — канікули.

ЛІТО — час розваг, подорожей, оздоровлення і нових вражень для школярів. Але для їхніх батьків гостро постала проблема: куди прилаштувати дитину, аби від рук не відбилась, здоров’я поправила, ще й набралася нових вражень та знань?

Табори відпочинку є, та ціни на них «кусаються». Не кожна сім’я, а надто з двома-трьома дітьми, може викласти за двотижневий відпочинок понад 4 тисячі (така цього року середня ціна путівки на одну зміну у дитячих оздоровницях, загалом вона коливається у межах 3-12 тис. грн).

На жаль, держава мало що робить для належної організації дитячого дозвілля. «Нагорі» наштампували законів та урядових постанов, у яких задекларовано турботу про молоде покоління. Останніми роками фінансування таких програм із державного і місцевих бюджетів зміліло, якщо не сказати — пересохло.

Так, відповідно до статті 7-ї Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» місцеві органи влади в межах своїх повноважень повинні забезпечувати підтримку дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, надаючи пільги із землекористування, на оплату комунально-побутових послуг та придбання харчових продуктів, звільнення від сплати місцевих податків і зборів. Проте жоден дитячий заклад оздоровлення приватної форми власності таку підтримку не отримує, що суттєво позначається на вартості путівки. Відповідно — і на доступності організованих розваг і мандрів улітку. За статистикою, таку можливість в Україні нині має лише кожний шостий неповнолітній! А решта? Проводять літні канікули в місті на асфальті або ж не виїжджаючи із рідного села…

Тим часом відповідальний і клопітний тягар з організації дитячого відпочинку за покликом серця беруть на свої плечі педагоги-ентузіасти і небайдужі бізнесмени-земляки.

Одного такого вчителя разом із групою школярів автор цих рядків днями зустріла у столиці. Це були учні двох шкіл із сіл Радомишль та Лаврів, що у Луцькому районі на Волині. На той час вони вже здолали шлях із Луцька до Канева, де віддали шану Кобзареві. Звідти попрямували до Києва, де насамперед на майдані Незалежності вклонились героям Небесної сотні.

— Бачили б ви, з яким трепетним виразом обличчя діти покладали квіти до меморіалу. В нашому районі, мабуть, не знайдеться жодного села, яке не підтримало б Майдан та не провело на Донбас солдата-добровольця, — повідав соціальний педагог Лаврівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Арсен Сидорчук.

Багато хто з дітей — вперше у столиці. Вони побачили Хрещатик, дніпрові пагорби, досхочу покаталися на метро. Побували і в Національному музеї історії України у Другій світовій війні, національному заповіднику «Софія Київська». Під стінами будинку Верховної Ради, до речі, влаштували флеш-моб, до якого готувалися ще вдома: кожен узяв по великому аркушу із літерою, тоді гуртом вишикувалися так, що утворився вислів «Корупція — велика загроза Україні!». До такого дитячого громадянського «десанту у вишиванках» підходили перехожі, питали: «Звідки ви, такі завзяті?». Як повідали сестри Оля і Юля Теміргалієви, Катерина Науменко і Валерій Сидорчук, вони дуже сподівалися, що їхнє послання прочитають народні депутати, Прем’єр-міністр і Президент.

— Я дуже хочу жити у країні, вільній від хабарників. А ще більше мене і моїх батьків засмучує те, що такі люди сидять у владі країни, — сказав десятикласник із Лаврова Назар Михайлюк.

До речі, юних волинян пошанував увагою прем’єр-міністр африканського Королівства Лесото Бетуель Пакалита Мосісілі, який саме перебував біля будинку під куполом. Коли йому переклали з української напис про корупцію, похвалив «некорумповане юне покоління» й поспілкувався англійською з десятикласниками Маргаритою Борейко, Арсеном Сидорчуком та Назаром Михайлюком. А коли ті йому розповіли, як багато знають про Лесото з уроків географії, захотів сфотографуватися на пам’ять зі школярами. Принаймні у Лесото вони були почуті!

— У нас підростає нове «покоління свободи». На мою думку, це чи не найцінніший здобуток суспільства з подій останніх років в Україні, — сказала потім директор Радомишлянської школи Лариса Борейко.

Зі столиці дорога волинян пролягла до селища Немішаєве на Київщині, затим планували заїхати в ще кілька історичних міст… Мандрували діти, до речі, автобусом, кошти на який дали спонсори з обласного благодійного фонду «Дитяча місія в Україні», який очолює Людмила Віталіївна Лонюк.