• Скарби рідного краю

Мелодії і барви «Решетилівської весни»

Анатолій НЕДАВНІЙ.

Полтавська область.

На фото: щирі й привітні решетилівці. Друга ліворуч — Лариса Пілюгіна, другий праворуч — Євген Пілюгін.

У старовинному козацькому селищі Решетилівка відбулося свято народного мистецтва «Решетилівська весна».

ЯБЛУНЕВИЙ цвіт затопив береги тихоплинної Говтви теплим молоком. Розцвів бузок, а на центральній вулиці селища — Покровській — на каштанах запалали маленькі білі факели. Традиційно в ці травневі дні у Решетилівці народні майстри і самодіяльні колективи демонструють свої творчі досягнення. Тут можна побачити багато того, чим пишається полтавська земля. Просто неба відбуваються майстер-класи з ручного ткання, вишивки, гончарства, живопису. Одна із родзинок фестивалю — «хлібна піч», створена майбутніми кухарями та кондитерами, що навчаються у місцевому професійному аграрному ліцеї імені Боровенського.

Решетилівка давно стала своєрідною меккою для художників. На барвистому мистецькому ярмарку представлено чимало малярських творів. Від розмаїття картин очі розбігаються. Одна з робіт зацікавила мене особливо:

— Це, бува, не портрет майстрині Лариси Пілюгіної? — питаю художницю, яка, до речі, дуже схожа на намальовану жінку.

— Так, — усміхається та у відповідь. — Це моя сестра...

Родина Пілюгіних добре відома в Україні. Згадувана мною Лариса створює неповторні за красою та вишуканістю вишиті рушники і сорочки. Її чоловік Євген — знаний майстер із виготовлення килимів та гобеленів. Їхні доньки також займаються килимарством.

Згодом зустрів і пані Ларису, яка розповіла, що, коли працює навіть над простенькою вишитою сорочкою, використовує до семи різновидів вишивки. Кожен із них гармонійно доповнює інший. Решетилівка славиться технікою білим по білому. Нині триває процес підготовки подання решетилівської вишивки та її мотиву «ламана гілка» на внесення до списку об’єктів нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. До речі, зірка світового кіно Софі Лорен свого часу саме у тутешніх майстрів замовила собі вишиту сорочку.

До розмови приєднується пан Євген. Він пояснює, що решетилівські килими вирізняються серед виробів з інших регіонів України тим, що в основі їх малюнка завжди багатий квітковий орнамент. «Такий, як щира полтавська душа»,— сміється майстер.

Славна династія Пілюгіних продовжує прославляти Решетилівку. На жаль, давно немає в селищі фабрики художніх промислів. Прикро, та вона була знищена за часів незалежної України. Від колишньої слави залишилися тільки окремі майстри і діє художній професійний ліцей, де молодь опановує основи вишивки, ткацтва, інших народних ремесел. Його учні також репрезентували свої роботи на святі.

До фестивалю кожен із решетилівців намагається приготувати сюрприз. Наприклад, цього року директор музичної школи Володимир Плюта склав пісню про рідне селище «Полюбила-покохала Решетила-козака». Судячи з того, якими оваціями учасники дійства зустріли нову пісню, вона стане місцевим хітом.

Решетилівка — містечко талановитих і гостинних людей!