Архів
Вівторок,
16 травня 2017 року

№ 37 (19482)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Вербиченька
  • За рубежем
Важлива перемога

НІМЕЧЧИНА. На виборах до парламенту Північного Рейну — Вестфалії перемогла партія Ангели Меркель.

Докладніше...
Український євровектор

БЕЛЬГІЯ. У Брюсселі після закінчення Ради ЄС відбувся робочий сніданок «Групи друзів України».

Докладніше...
Клопітні сусіди

ЛАТВІЯ оголосила про побудову на кордоні з Білоруссю паркану завдовжки 120 км.

Докладніше...
Водомети і сльозогінний газ

ЧИЛІ. У Сантьяго сталися сутички між поліцією та студентами.

Докладніше...
Повернули контроль

СИРІЯ. Урядові війська повернули контроль над військовим аеродромом поряд Алеппо.

Докладніше...
Глобальна хакерська атака

Минулої п’ятниці комп’ютерні системи різних організацій та установ по всьому світу зазнали хакерської атаки.

Докладніше...
Ще один виклик світу

ПІВНІЧНА КОРЕЯ заявила про успішний запуск балістичної ракети середньої дальності класу «земля-земля».

Докладніше...
На захист «хрущовок»

РОСІЯ. У Москві на захист «хрущовок» стали тисячі містян.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Cільські обрії

За борозною — до сонця

Ілько КОЛОДІЙ.

Львівська область.

Здається, вчора це було: жнива, спека, однолітки Романа Гуля м’яча на видолинку ганяють, а він, школяр-семикласник, спішить на… роботу — взяли помічником комбайнера. А 18-річним уже працював у своєму Пустомитівському районі трактористом, причому на закордонному «Джон Дірі».

КОЛЕГИ-механізатори на наших пострадянських навіть новеньких тракторах скаржилися: після якихось півсотні гектарів оранки їхні «залізні коники» мусили йти на «лікарняний», а Романовій доглянутій машині хоч би що!

— Люди, як і дерева, вростають у землю поволі, але надійно, — каже фермер Роман Гуль про себе.

Перше самостійне господарство створював із батьком на 10 га землі. Невдовзі «наростили» земельний клин до 250 гектарів. Далі — більше. 2014 року разом із Василем Демківим створили ТзОВ «СП «Захід-Агро» та опікуються 465 га поля.

Землі дісталися не найкращі. Кращі ділянки давно розібрані, а фермерам перепадають здебільшого порослі чагарями невдоби. Часто-густо на приведення поля до «робочого» стану йде рік, а то й більше. Так було у Верхній Білці, Нижній Білці…

Втім, фермер на землю не нарікає — наполегливо відроджує кожен клаптик перелогів. І це йому до снаги. Куди важче долати бюрократичні чортополохи, доводити чиновникам, що ти взяв землю в обробіток не задля перепродажу.

Та життя триває. А воно, те життя, як казали ще давні латиняни, — боротьба. Шкода, що ця боротьба (як би сказати делікатніше) марудна і необов’язкова. І пан Роман не збирається здаватися.

…Сільська праця ніколи не була легка, проте нинішні підприємці села більше нарікають саме на законодавчі перепони і невизначеність. Та й кожен хотів би мати, врешті-решт, бодай якусь перспективу: готував би, приміром, собі кадри, бо ж і кадри — дефіцит (он механізатора аж у Рівному знайшли!), купував би нормальну техніку. А так…

Влетиш у копієчку — а завтра виявиться, що нікуди ту техніку вивести. Знову — циркуляри, чиновницька забудькуватість, незрозумілі додаткові вимоги…

Із власниками паїв угоди на 300 гектарів поля ніби надійні. А як бути із невитребуваними паями, узаконеними районом і не визнаними сільрадою? Знову судитися, як робив це кілька літ поспіль за майже півтори сотні гектарів? І чого ж не працюється так, як хотілося б?!

Далеко ходити не треба. Фермерське господарство ТзОВ «СП «Захід-Агро» спеціалізується на зерновиробництві. Аміачна селітра ґрунт окислює, тож потрібна й органіка. А де її взяти? Воно б добре мати у господарстві тваринницьку ферму. І Роман Гуль купив у своїх Гаях два корівники, телятник, де можна розмістити зо три сотні голів… Але поки все оформлялося, землі довкола віддали іншим підприємцям. А корова потребує ні мало ні багато гектар площі під пашу… От і гадай, як тут бути.

Можна довго на пальцях обох рук перелічувати проблеми фермерів краю. Та їх від тієї лічби не поменшає. Вихід один: порушувати питання на вищому рівні. Якщо на нижчому всі поглухли.

Роман Гуль був торік у Києві на з’їзді Асоціації фермерів і землевласників України. Разом з іншими делегатами відніс акуратно видрукувані на кількох аркушах паперу прохання до Верховної Ради України. Їх віддали адресатам. Постояли тоді під неприступними верховними стінами, та й по тому — поїхали додому, бо ж земля чекає!

Дорогою у потязі не раз себе заспокоював: «Проблеми проблемами, але 65 центнерів пшениці з гектара торік зібрали. Може, й цього року не менше зберу…»

Навіть гумореску Євгена Дударя задля самозаспокоєння згадав — про геніальних українських спеців, які й без солярки (на одному колесі!) ниву зорють. А тут на одному у них, мабуть, не вийде. І хоч на 465 гектарів є два стажери-трактористи і один помічник, цього не достатньо. Треба й самому сідати за кермо, згадувати юність…

І Роман Гуль сідає. На серці якась незбагненна бентега. І радість: онде позад нього правує трактором син Семен. Іде слід у слід за батьковою борозною. Відтеплішало на душі фермера: «Нелегкий наш хліб, синку, але де він буває легкий? А в нашій державі — і поготів. Та ти не здавайся...»

Такі люди не здаються. Бо якби здалися — заросла б Україна бур’янами! А так — он як, наче у пісні тій, зазеленіло все навколо, забуяло, надією душі сповнило. Бо ж як без надії на світі жити?..

На фото Ігоря Табінського: фермер Роман Гуль сподівається, що його чагарі незабаром стануть родючим полем.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Україна — зразок
Читати
Оце так оборудка!
Читати
Пенсійна казка від Прем’єра
Читати
Надзвичайний стан: тимчасово чи на довгі роки?
Читати
Хасиди на Львівщині
Читати
Чи все гаразд із «Євробаченням»?
Читати
Триває комунальне «паскозатягування»
Читати
Поїхав питати розуму
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове