Вівторок, 25 квітня 2017 року № 32 (19477)
http://www.silskivisti.kiev.ua/19477/print.php?n=35369

  • Актуально

«Заробітчанський» сектор економіки

Олена КОЩЕНКО.

Уже котрий рік поспіль тарифи і ціни ростуть, а зарплати і пенсії знецінюються. Чимало наших співвітчизників, загнаних у глухий кут злиднями і безробіттям, подалися за кордон. Для них, тямущих і працьовитих, роботи там знаходиться чимало. І хоч платять «чужинцям», за тамтешніми мірками, мізерію, заробітчани не лише годують свої родини, що залишились удома, а й підтримують економіку рідної країни.

ЗА СТАТИСТИКОЮ Національного банку, лише впродовж минулого року гастарбайтери переказали в Україну валюти на суму, еквівалентну 5,5 мільярда доларів. Це дуже великі гроші! У рази більше закордонних інвестицій у нашу країну, це п’ята частина доходів держбюджету за весь минулий рік, 7% ВВП. А ще ж експерти припускають, що тільки дві третини заробленого по світах гастарбайтери офіційно переказують в Україну через платіжні системи і банки, а решту ввозять у гаманцях довірені «туристи»… Ці суми статистика не враховує.

З огляду на ймовірність запровадження ЄС безвізового режиму із нашою державою сума «народних» валютних надходжень може значно збільшитися. Бо настрої більшості тих, хто його очікував, відомі: не стільки помилуватися красотами зарубіжних міст, скільки після прибуття перейматися пошуком роботи.

Звідки ж вливаються в економіку України заробітчанські гроші?

Досі найбільший потік їх іде з Росії: торік — 900 мільйонів доларів. Але це джерело надходжень все ж потроху «пересихає». І не лише тому, що торік РНБОУ заборонила користуватися російськими платіжними системами, а РФ у відповідь — здійснювати грошові перекази в Україну через іноземні платіжні системи. Просто російський напрямок стає непопулярним навіть у прикордонних із РФ областях — істотно впали заробітки, як кажуть, не варта шкурка вичинки. Нині туди їдуть хіба що висококваліфіковані буровики, зварники, авіабудівники, яким російські працедавці платять по 2-3 тис. доларів на місяць.

На другому місці ті, хто заробляє на життя у США. Торік тамтешні наші «заробітчани» спромоглися переказати додому 600 мільйонів доларів — на 17% більше, ніж іще 2015-го.

Також зростає трудова міграція українців до Німеччини, звідки 2016-го було переказано 300 мільйонів доларів, до Великої Британії (280 млн), Кіпру (250 млн), Італії (200 млн), Греції (180 млн)… Загалом на країни Європи доводиться 66% обсягу офіційних валютних переказів в Україну.

І спасибі цій валюті, кажуть фахівці, бо без неї ми сьогодні жили б іще набагато гірше (хоча куди вже, здавалось би, падати). Зокрема, наводять такий аргумент. Більшу частину доларів і євро від заробітчан їхні рідні міняють на гривні. Через обмінники валюта потрапляє на міжбанківський ринок, де викуповується Нацбанком або імпортерами, що сприяє зміцненню курсу національної грошової одиниці.

Наші керманичі стільки напозичалися по світах, що вже не вистачає ні інвестицій, ні нових кредитів, щоб розрахуватися з різними міжнародними кредиторами. З 1 січня цього року державний зовнішній борг України сягнув карколомного рівня — 43 мільярди доларів. І його треба сплачувати. Лише цього року за кредитом, узятим свого часу в МВФ, з урахуванням усіх відсотків за зовнішніми боргами, а також різного роду обов’язкових платежів урядові Гройсмана доведеться віддати 3,4 млрд доларів. Звідки візьметься така сума в державі з глибоко кризовою економікою, де має місце соціальний колапс? Це тільки Володимир Борисович уміє так оптимістично на публіку лицедійствувати про «успіхи української економіки», «прорив на зарубіжні ринки» та інші «покращання». Бо навіть за найбадьорішого прогнозу на найближче десятиліття, складеного для нас МВФ, зовнішня торгівля України буде завжди від’ємна, і для її фінансування потрібно буде як мінімум 3-6 млрд щорічно.

Тож, на думку експертів, саме приватні валютні перекази українців з-за кордону допоможуть перекрити дефіцит зовнішньої торгівлі й розрахуватись за кредитами Фонду.

І тут виходить якесь замкнене коло: чим складнішою буде ситуація в Україні, тим, схоже, МВФ буде… краще. Саме так! Бо чим гірше нам житиметься, тим більше співвітчизників виїде за кордон у пошуках заробітку й відповідно більше переказуватиме додому валюти. Нацбанк викуплятиме її на міжбанку, а потім розраховуватиметься з тим же Міжнародним валютним фондом.

Отак і живемо.