• Усмішка

Були б ви мужчиною...

Никанор ДУБИЦЬКИЙ.

смт Муровані Курилівці

Вінницької області.

Терентій Сидорович Причепа славився шляхетністю у поводженні з жінками. Ось і зараз, коли до кабінету ввійшла завідувач відділу Софія Іванівна Пащенко, він підвівся з-за столу, запропонував їй стілець, а вже тоді перейшов до справи:

— Як же воно так, люба Софіє Іванівно? Чому це у вас Цюпіндяк витворяє, що хоче?

— А що Цюпіндяк? — знизала та плечима. — Ну, характер у нього... Зате ж до роботи — вогонь!

— Ех, Софіє Іванівно, — зморщився Причепа. — Не з руки мені говорити з вами іншим тоном. Були б ви мужчиною, я б вам сказав: «Півню ти недорізаний, баране безрогий...»

— Як безрогий? — знітилася Софія Іванівна. — Та що ж це таке?

— Саме безрогий, шановна моя, — чемно усміхнувся Причепа. — Бо той, що з рогами, хоч і баран бараном, але за себе постояти вміє. Ви ж з одним Цюпіндяком не можете впоратися. Сказав би я вам! Та оскільки ви не мужчина... І ще одне, дорога моя Софіє Іванівно! Коли ви вже вгамуєте ту Зойку-пліткарку? Вуха в’януть од її слів. Іще материне молоко на губах не обсохло, а рветься до трибуни.

— На те і збори, товаришу директор, щоб недоліки викривати.

— Ох! — зітхнув Причепа. — Ну що вам відповісти на це, коли ви жінка. Були б ви мужчиною, я б грюкнув кулаком по столу, обізвав тупоголовим віслюком і витурив із кабінету. А так...

— Співчуваю вам, Терентію Сидоровичу, — підвелася зі стільця Пащенко. — Були б ви жінкою, я теж не скупилася б на епітети. Ви мене — безрогим бараном, а я вас — язикатою Хвеською.

— Що? — скинувся на стільці Причепа.

— Ви мене — віслюком, а я вас — боднею без клепки.

— Як ви... ви?.. — перехопило подих у Причепи.

— А отак, Терентію Сидоровичу. Який привіт — такий і одвіт. Та не гнівайтеся. Ви ж у спідниці не ходите.