• Рядки з листів

На краю прірви

ПИШУ на коліні, і цур йому! Аби не змусили нас жити на колінах. А певним силам ой як цього хочеться! Вже й пазли певні заготовили відомі зверх­ники з опричиною. Тож, люди, не мовчімо, не даймо отим пазлам зійтися! Вчімось називати речі своїми іменами — природними за змістом. Не «опозиційний», а окупаційний блок у Верховній Раді. І прізвища отих 55 депутатів, котрі обстоюють зняття мораторію на продаж землі, повинні бути оприлюдненні. Щоби не псували наступні вибори своєю присутністю. Добре, аби містяни підтримали село в агропитанні. Тоді — разом нас багато.

Олексій ПЕРЕДЕРІЙ.

с. Мала Білозерка

Василівського району

Запорізької області.

Блокада Донбасу — це смілива спроба вирватися із підступного олігархічного тиску та знущання над українцями «братньої» Москви. Це перша ластівка нашої великої перемоги над лютим ворогом. Геть сум’яття та двоїсту політику: і вашим, і нашим.

Олександр ДУДКО.

с. Сядрин

Корюківського району

Чернігівської області.

З 24 березня «Укрпошта» ввела нові тарифи на універсальні поштові послуги, а з 1 липня зростуть тарифи і на приймання та доставку періодичних видань. Затим традиційно поповзуть угору ціни на газетний папір та друк. Через складні економічні та політичні умови багато українських газет іще торік змушені були скоротити свою періодичність виходу. Чергове ж зростання тарифів щодо вітчизняних друкованих видань призведе до знищення окремих з них, а у деяких значно впаде тираж. Адже читачі через мізерні доходи не зможуть передплатити улюблені газети та журнали. А як не хочеться розлучатися, адже для більшості з нас періодичні видання є основним джерелом новин. Тож вимагаємо від Верховної Ради і Кабміну не допустити знищення української преси.

Валерій МАРЦЕНЮК.

Хмельницька область.

26-й рік бовтаємось у хаосі, й кінця-краю цьому не видно. Весь цей час говоримо, що розбудуємо неньку Україну, і добалакались до того, що «воріженьки» вже закрили 50% лікувальних закладів, знищили культуру, освіту, науку, посідаємо друге місце у світі за смертністю населення. То, може, нарешті час оглянутись і подумати: куди ж ми йдемо? Хто ці внутрішні воріженьки? Хто у нас поводирі? На жаль, з останніми не щастить. Вибрали вже п’ятого президента і ніким пишатися.

М. М. ВАКУЛІН.

смт Ромодан

Миргородського району

Полтавської області.

Зграя ненажерливих істот (їх не можна назвати людьми) знищує цілу країну. Кожен дерибанить, що хоче і скільки хоче. Жадоба не має меж. Дошматовують те, що ще залишилось. Через них Україна опинилася на краю прірви, залишилось тільки підштовхнути і все — не існує більше такої держави. А колись же була багата, заможна, яку називали житницею Європи...

Ніна ІЛЬЧИШИНА.

м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області.