• Пропозиція

День сусіда

Василь ОВДІЙЧУК.

м. Коростень

Житомирської області.

В УКРАЇНСЬКИХ селах, меншою мірою в невеликих містах, здавна повелося, що вибирали не стільки місце для будівництва осель, скільки сусідів. Згодом, коли з’явилася «мода» на височенні паркани, ця гарна традиція почала втрачатися. Однак і досі, коли трапиться неждана біда, першими на виручку квапляться сусіди. Вони ж займають найпочесніші місця на святкуванні радісних подій, вони ж найбажаніші куми і помічники в господарстві.

У село наподалік моєї прабатьківської «дачі» переїхала сім’я з Криму. Придбали хатинку, самотужки відремонтували, прикрасили, почали обробляти землю і наживати добрих сусідів. Тепер їх хатина — як вулик: заходять односельці, чути балачки, сміх. Коли ж у сусідньому добротному будинку, де постійно ніхто не проживає, загорілась електропроводка, прибулі першими кинулись гасити пожежу. І встигли вчасно — шкоду вогонь спричинив невелику.

Певен, що багато подібних прикладів добросусідства можуть навести жителі як села, так і міста. Сусід — це особлива категорія, стосунки не базуються на родинних узах, якихось матеріальних зобов’язаннях. Тільки душевна прив’язаність, сердечність, надійне відчуття ліктя і потреба спілкування. Не хочу згадувати про сусідські ворожнечу і сварки, бо не вони визначають загальний характер стосунків сімей, яких доля прирекла жити поруч.

Майже двома сотнями свят рясніє наш календар. Не буду судити, наскільки це виправдано, принаймні нічого поганого в цьому немає. То чому б не запровадити День сусіда? Таке свято стане ще однією гарною причиною засвідчити свою сусідську повагу, а то й пошукати шляхи до злагоди.