• Бувальщина

Похвалив

Віктор ВІННИК.

смт Борова

Харківської області.

Було це за радянських часів. Перший секретар райкому партії приїхав у N-ський колгосп на загальні збори, де господарство підбивало підсумки роботи за рік. Людей у сільському клубі набилося сила-силенна, оскільки після зборів було обіцяно ще й концерт самодіяльних колективів району.

Усе йшло за усталеним сценарієм, як, зрештою, і мало йти за тих часів. Спершу із довжелезною доповіддю виступив голова колгоспу (імена усіх учасників цього дійства змінено), за ним узяв слово голова ревізкомісії, прозвітувавши про фінстан артілі, затим на трибуну один за одним піднімались призначені «обговорювачі» доповіді.

Насамкінець слово взяв, як і належить, очільник району. Він розпочав свій виступ із крилатого виразу:

— Товариші, — урочисто виголосив із президії зборів перший секретар, — партія усіх нас вчить: кадри вирішують усе! Я уважно слухав учасників дебатів. Ось взяти, приміром, вашого головного зоотехніка Марію Іванівну. Працювала не один рік дояркою, добилася високих показників у роботі, відзначилась організаційними здібностями, і ви, колгоспники, направили її на навчання до зооінституту, а тепер вона є окрасою та гордістю вашого трудового колективу...

У цей момент голова колгоспу пошепки звертається до промовця, мовляв, згадайте і мене... Але той веде далі:

— Товариші, ось побіля мене сидить Микола Петрович. Ким іще недавно був цей молодий чоловік? Звичайнісінький тракторист, але три роки тому закінчив заочно механічний факультет інституту механізації та електрофікації сільського господарства. І тепер ви доручили йому бути головним інженером вашого господарства...

А голова колгоспу знову пошепки звертається до сановитого промовця: мовляв, відзначте ж і мене. Та секретар ніяк на це не реагує і продовжує виступ:

— Або згадаймо, приміром, іще раз добрим словом присутнього в цьому залі вашого головного економіста Івана Івановича. Чудовий спеціаліст, глибокий знавець своєї справи. А я пам’ятаю його ще звичайним обліковцем у городній бригаді. Як бачимо, гарно ростуть у вас молоді кадри.

Та коли голова колгоспу вчергове намагався привернути увагу до своєї персони, то перший секретар уже не витримав, рвучко повернувся до візаві і кинув репліку:

— Товариші! Ось тут поряд мене сидить добре відомий вам усім голова вашої сільгоспартілі Петро Сидорович. Але скажу вам таке: скільки партія не вчила цього керівного кадра особистій скромності та вихованості, так, на жаль, нічому і не навчила.

Зал вибухнув реготом.