Дослівно

Ігор Лосєв, філософ, політолог.

Важко забути риторику економічного романтизму 90-х років минулого століття, а надто зворушливу легенду, що повне щастя настане лише тоді, коли економіка на 100% буде приватною і нічого державного не залишиться. Що-правда, нам чомусь не розповідали, що державний сектор економіки є в найрозвиненіших країнах світу: США, державах Європейського Союзу, Японії, Південній Кореї тощо. Мало не тотальна приватизація державних підприємств в Україні не забезпечила ні зростання виробництва, ні прогресивних структурних реформ, ні осучаснення економіки. Хоча постійно наводились аргументи такого штибу: «Якщо приватизувати державне підприємство, то його власник (на відміну від державного директора) сам у себе не крастиме». На жаль, в Україні це правило не працює: придбані за копійки заводи, що мали б давати великі прибутки, різали на брухт задля якнайшвидшого отримання грошей. І де той обіцяний внаслідок тотальної приватизації ефективний власник? Може, це ті олігархи, які ніяк не хочуть вкладати кошти в реконструкцію за безцінь придбаних підприємств? І де той ринок між суцільними монополіями? Масована приватизація посилила олігархат із його економічною супернеефективністю і не врятувала Україну від статусу найбіднішої держави Європи.