Стійкі як у битвах, так і у вірі

Антоніна КІЗЛОВА.

22 березня (9 березня за ст. ст.) — день св. 40 мучеників Севастійських, (Сорок Святих), один з великих християнських празників, коли правлять літургію ранішньоосвячених дарів.

У ХІІ легіоні римської армії служили 40 друзів-християн із Каппадокії. Вступаючи в бій, вони завжди співали: «Боже, в ім’я твоє спаси мене і силою Твоєю допоможи мені…» — і щоразу поверталися живими, причому жодного з них навіть не поранили.

Близько 320 року їхній підрозділ стояв у місті Севастія (нині — Сівас, Туреччина). Цю місцевість контролював Лікіній, який підтримував християнізацію імператора Костянтина Великого лише на словах. Тож командир ХІІ легіону Агріколай, запеклий язичник, вирішив скористатися нагодою й навернути підлеглих каппадокійців до своєї віри. Спершу Аргіколай намагався улестити їх, ставлячи за приклад стійкості та хоробрості перед усім військом. Потім наказав принести разом із побратимами по зброї жертву богам. Утім, 40 друзів рішуче відмовились і за це опинилися в темниці. Сам воєначальник за законом не мав права їх судити, тож викликав знатного місцевого сановника. Той звелів закидати мужніх воїнів камінням, але камені не влучали в них.

Тоді непокірних загнали в крижану воду Севастійського озера, а на березі розтопили лазню, де можна було б відігрітися після згоди служити ідолам. На загальний подив, лише один із християн не витримав і вибіг на берег. Та на порозі лазні відразу ж розтанув, як віск. Тоді один з охоронців темниці вголос визнав себе християнином і приєднався до тих 39 мучеників, які залишилися в озері. Знавіснілий Агріколай наказав гнати всіх сорок підсудних до міста й добити там молотами. Лише після того угодники загинули, але до останнього подиху в один голос славили Господа, співаючи псалми.

Це було одне з останніх гонінь за віру в Римській імперії. Звістка про смерть 40 воїнів швидко облетіла вже загалом християнську державу. Імператриця Пульхерія звеліла збудувати в Константинополі храм на честь цих мучеників і покласти в ньому їхні мощі в срібних домовинах, а видатні богослови того часу склали їм службу.

На празник 40 святих полегшується Великий піст, тож українські господині цього дня варили сорок вареників із маком. За народними уявленнями, під молитовною охороною мучеників Севастійських перебуває птаство. Звідси — традиція готувати до празника пісне печиво-пташечки: «жайворонки», «качечки», «зозульки», «гуски», «голуби» або «соловейчики». Ним годилося пригощати дітей.

В українських землях 22 березня вважається днем, коли зима бореться з літом. Ще в давнину господарі помітили: якщо цього дня або тепло, або морозно, то далі буде гожа погода. Якщо ж просто холодно, то «сорок святих іще сорок лопат снігу кинуть і буде ще сорок морозів».