Проблеми з сертифікацією насіння Марія ДЯК. м. Броди Львівської області. НАПЕВНЕ, лише ми, українці, можемо проводити реформи, після яких залишається руїна, а найвартісніша державна власність опиняється в приватних руках. Мене непокоїть реформування галузі насінництва. Багато людей пам’ятають про українські досягнення із виведення і впровадження нових перспективних сортів, контролю за їх використанням тощо. Нині ж потужна база насіннєвих інспекцій майже втрачена, доведена до крайньої межі. Головним протиріччям у роботі насіннєвих інспекцій при Мінагропроді було те, що інспектор керував роботою лабораторії, тож правдивих показників годі було сподіватись. Реформа мала б розділити контролюючі та виробничі функції. Лабораторії отримали б права юридичних осіб, які надавали б послуги і самі себе утримували. А що роблять уже кілька урядових команд поспіль? Перекидають цю ланку із однієї структури в іншу, витрачаються величезні кошти, а віддачі — нуль. Сучасна Держпродспоживслужба — близнюк Держсільгоспінспекції, тож гроші — на вітер. Повноваження ті ж самі, контролюючий і виробничий орган в одному управлінні. Усе геніальне просте: треба залишити виробничі функції (сертифікацію насіння, польове інспектування, консультації, реєстр сортів і т.д.) за профільним міністерством, розробити інструкцію щодо платних послуг і працювати, а контролюючі функції має взяти на себе інший підрозділ Кабміну. Можливо, я б і досі мовчала, та до звернення в редакцію спонукав той факт, що обласне керівництво вирішило закрити акредитовану до жовтня 2017 року випробувальну лабораторію в м. Бродах і створити державне підприємство на базі Золочівської лабораторії, яка не працювала з осені. Де логіка? Чому знищуємо найкраще? Посівна почалася, а з питанням сертифікації насіння ярих культур проблема на проблемі. |