Грудень

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

Зберегти різноманіття гір

ЩОРОКУ 11 грудня починаючи з 2003-го у світі відзначається Міжнародний день гір.

Генеральна Асамблея ООН, котра проголосила це свято на своїй 57-й сесії, закликала міжнародне співтовариство організовувати в цей день просвітницькі заходи на всіх рівнях для пропаганди значення сталого розвитку гірських регіонів. Вони включають тематичні книжкові ярмарки, симпозіуми, лекції та семінари, а також тематичні заняття в школах. Товариства любителів гір зазвичай проводять пізнавально-розважальні заходи.

— У гірських районах проживає 15 відсотків світового населення, — повідала кореспондентові «СВ» перший заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів О. В. Крамаренко. — Половина зон зосередження світового біологічного різноманіття розташована в горах. Добробут близько половини населення планети залежить від водних, продовольчих та енергетичних ресурсів, які містять гірські масиви. Але всі вони перебувають у небезпеці через зміну клімату, деградацію земель, надмірну експлуатацію та стихійні лиха. Гори займають майже 27 відсотків поверхні суші. Без забезпечення їхнього захисту ми не зможемо досягти стійкого економічного розвитку. Вони є не тільки джерелом засобів для існування 1,1 млрд людей, що проживають у гірській місцевості, а й опосередковано сприятливо впливають на мільярди людей, що проживають у прилеглих районах.

За словами Олени Володимирівни, біорізноманіття містить різноманітність екосистем, видів і генетичних ресурсів. А в горах існує безліч ендемічних (обмежених ареалом) видів. Різноманітний рельєф місцевості з точки зору висоти над рівнем моря, схилів і оголення гірських порід надає можливості для вирощування різних цінних культур, садівництва і тваринництва. Наприклад, гірські скотарі в Пакистані мають цінні з точки зору генетики ресурси худоби, в яких виявляються такі ознаки, як опірність хворобам, що може допомогти пристосуватися до зміни клімату. Майже 70 відсотків гірських земель використовується для випасу худоби і, відповідно, дають гній, який підвищує родючість ґрунту. Тваринництво не тільки забезпечує харчові продукти, такі, як молоко, масло і м’ясо, а й цінні побічні, наприклад кашемірову шерсть.

Вчені світу наголошують: необхідно знайти сталі шляхи розвитку, які відкривали б нові можливості для населення. Як гірських районів, так і низин. Це дало б змогу викорінити бідність, яка постійно загрожує населенню, що проживає в долинах, через танення льодовиків, не завдаючи шкоди досить крихким гірським екосистемам.

О. Крамаренко навела деякі цікаві факти про Українські Карпати.

Найбільшим озером у Карпатах є Синевир. Воно розташоване на території Закарпатської області в Межигірському районі. В народі його називають «Синім оком», «Карпатською Ріцею». Сильний землетрус, а можливо, багатовікові вивітрювання викликали обвал скель, які й загатили долину гірського потоку та утворили озеро на висоті 989 м над рівнем моря. За підрахунками фахівців, це сталося приблизно 10 тисяч років тому. Синевир займає площу не більше 5 га, а максимальна його глибина — 22 м.

Найбільш високогірне місто — Рахів. Середня його висота становить 820 м над рівнем моря. Цьому місту належить іще один рекорд — найбільший перепад висоти між вулицями — 600 м: від найнижчої (400 м) до найвищої (1000 м).

Найвисокогірніше місце праці та наукова споруда — біостаціонар Львівського відділення Інституту ботаніки НАН України. Розташований на полонині Пожижевській (1429 м над рівнем моря). Включає метеостанцію та сніголавинну станцію. Збудований 1899 року.

Полонина Пожижевська є також і найвологішим місцем України — 1593 мм рт. ст. річних опадів.

Найзначніша палеонтологічна знахідка на території Карпат — це, ймовірно, місцезнаходження викопної фауни в селищі Старуня (тепер це Богородчанський район Івано-Франківщини), яке стало відоме на весь світ. У 1907 році тут цілком випадково були знайдені рештки тварин кінця льодовикової доби. Біля потоку Лукавець Великий в озокеритній шахті на глибині 12,5 м знайшли мамонта, а трохи глибше — волохатого носорога, гігантського оленя, різних викопних птахів та земноводних. Очевидно, сіль, озокерит, розчин нафти та безкисневі умови багна сприяли консервації старунських тварин. Радіобіологічним способом було встановлено, що носоріг пролежав тут 23 255 років ± 775 р. Щодо того, як тварини тут опинилися, то цілком імовірно, що пізньопалеотична людина в околицях Старуні полювала на них, заганяла в болото і там вони гинули. Результати всебічного вивчення старунських знахідок, здійснені в 1907 та 1929 роках Е. Незабитовським-Любичем, М. Ломницьким та іншими дослідниками, друкувалися в кількох моно­графіях та в спеціальному часописі, що мав назву «Старуня».

Найвище розташовану конструкцію було встановлено 1996 року. Це 5-метрова стела на горі Говерла, на якій розміщено державні символи — синьо-жовтий прапор і тризуб.

На вершині Піп Іван радує око найвисокогірніша споруда — кам’яна коробка, що виконувала роль метеоролого-астрономічної обсерваторії. Урочисте її відкриття відбулося влітку 1938 року. Головним астрономічним інструментом був астрограф з діаметром об’єктива 33 см.

На території Карпат користуються найбільшим духовим музичним інструментом — трембітою. Найширше розповсюдження вона отримала на Бойківщині, Буковині, Гуцульщині. Тут навіть і в наш час з допомогою трембіт подають спеціальні сигнали, сповіщаючи односельців про ті чи інші події. Завдяки будові звуки із трембіти можна почути на відстані 10 кілометрів.

Найвисокогірніше озеро — Бребенескул — розташоване на схилі гори Гутин Томнатик на висоті 1801 м, завдовжки 134 і завширшки 44 м, площа — 4000 кв. м, максимальна глибина — 2,8 м.

Найбільший кам’яний залізничний міст є в селищі Ворохта, збудований він 1895 року. При загальній довжині 130 м проліт становить 65 м. Це один із найбільших кам’яних мостів у світі.

Найдовговічніше дерево в Україні — тис ягідний. Вік цього релікта може досягати 4 тисяч років. У минулому він був поширений по всій лісовій зоні Європи, але повсюдно знищений через дуже цінну деревину — недарма його називають «королівським», або «негний-деревом». Найбільший осередок тису — Княждвірський резерват в околицях Коломиї Івано-Франківської області площею 206 га. До рекордсменів-довгожителів належить також кедр європейський — до 3 тисяч років.

Усе це різноманіття потребує особливого захисту.