• Енергетика

«Сьогодні» й «завтра» малих ГЕС

Роман КИРЕЙ.

Черкаська область.

Яким має бути післявоєнне відновлення вітчизняної енергетики, враховуючи масштаб руйнувань, котрих зазнає енергосистема нашої країни через значну кількість ракетних атак ворога? Важливим аспектом повернення до нормального функціонування може стати розвиток малої гідроенергетики. Хіба не спокуслива перспектива сповна використати потенціал малих ГЕС (їх в Україні нині налічується близько півтори сотні), які, за висновками фахівців, можуть значно підвищити енергетичну стійкість країни? Вони, як вважають експерти, здатні забезпечувати електроенергією навколишні населені пункти разом з усією інфраструктурою (лікарні, зв’язок тощо) практично необмежений час, навіть в умовах цілковитого «блекауту».

ПРОТЕ, як свідчить практика, не все так просто й однозначно. Повідомлення в місцевій пресі про те, що три малі гідроелектростанції на Черкащині — Юрпільська, Кривоколінська на Гірському Тікичі та Лисянська на Гнилому Тікичі — вже не виробляють електрики, змушує неабияк задуматися. Річ у тому, що труднощі для роботи цих станцій останніми роками становила маловодність згаданих річок. Причини такої ситуації — відчутні зміни кліматичних умов та використання води з річок для поливу сільгоспугідь та інших господарських потреб місцевими підприємствами. Як розповів журналістам заступник директора ТОВ «Гідроресурс-К» Михайло Атаманюк, останнім часом води в річках побільшало через спуски ставків. Здавалося б, можна хоча б певний період успішно поповнювати енергобаланс, виробляючи струм. Але… так не виходить. Як виявилося, держава не заплатила підприємству за поставлену в загальну мережу електроенергію за 2022 і 2023 роки. Тому керівництво вирішило припинити виробництво електроенергії і звільнити більшу частину колективу.

Зрозуміти економічні труднощі воєнного часу, звичайно, можна. Хоча, приміром, інша компанія, «Новосвіт», яка також опікується кількома ГЕС у регіоні, поки що роботи не припиняє. Втім, одна з її станцій вже працює з перебоями через маловоддя. Мова тут ще й про інше: чи такий уже надійний курс на широке й безоглядне використання малої гідроенергетики? Чи зможемо забезпечити ефективне її функціонування, зважаючи, зокрема, на економічні труднощі та швидкі зміни клімату? Зрештою, чи не спричинить це подальші незворотні зміни в довкіллі?

Промовистий приклад. Уже не один рік місцева влада, громадськість, фахівці-екологи звертають увагу на необхідність оздоровлення річки Рось, яка на очах гине. Як і багато інших малих річок, вона перебуває в занедбаному стані. Десятиліттями на місцевих водоймах не проводили робіт з оздоровлення. Віковічний потік води, загатований малими ГЕС, русловими водосховищами, втрачає силу, вповільнюється, а застійні явища спричиняють замулення дна. За повідомленням Державної екологічної інспекції, сьогодні на ділянці Росі на Київщині налічується понад 1639 гідротехнічних споруд, а промислові та побутові стоки отруюють її води, призводячи до загибелі річкових екосистем.

На території Черкащини також спостерігаються значна зарегульованість цієї річки, забрудненість її стічними водами, мор риби, відсутність нормального руху води через Стеблівську ГЕС, у зв’язку з чим виникає дефіцит води. Нижче Корсунь-Шевченківської ГЕС виникла реальна загроза екологічної катастрофи через надходження недостатнього об’єму води з водосховища та приток, унаслідок чого рівень її падає, течія майже відсутня, верхній шар води дуже швидко прогрівається, що зумовлює вторинне забруднення річки та загибель живих організмів.

Нарешті у серпні нинішнього року уряд, який змушений був втрутитись у ситуацію, затвердив план дій, спрямований на відновлення водойми. Ухвалений документ передбачає комплекс заходів на 2024-2030 роки, серед яких демонтаж незаконних гідроспоруд, що зарегульовують річку. Роками водойму перекривали численними греблями та дамбами, що порушило природний водообмін. «Протягом останніх десяти років річка Рось, яка живить цілий регіон (понад 500 тисяч людей), включаючи 10 міст і містечок та сотні сіл, зазнала значних змін. Її обміління створює загрозу для водопостачання, сільського господарства і промисловості, оскільки підприємства питного водопостачання залежать від її вод», — зазначили у Держекоінспекції.

Згідно з розпорядженням Кабміну, для відновлення річки Рось плануються, зокрема, демонтаж незаконних гідроспоруд, що допоможе відновити природний режим річки та поліпшити її проточність, будівництво сучасних очисних споруд, впровадження новітнього моніторингу, створення онлайн-платформи «Рось», що надасть громадськості доступ до актуальної інформації про стан річки.

Як-то воно буде — побачимо. Адже від найкращих планів до їх втілення відстань буває дуже довгою. Однак навіть під час повномасштабного вторгнення росії, наголошують у Всеукраїнській екологічній лізі, питання збереження малих річок, зокрема Росі, є першочерговим завданням, бо воно рівнозначне збереженню життя на територіях, якими вона протікає.

Цікаво, що думки та підходи енергетиків, науковців і практиків щодо подальшого розширення малої гідроенергетики розходяться. Стратегічні плани розвитку гідроенергетики, як вважають фахівці, мають містити оцінку впливів цієї галузі на водні ресурси та водну безпеку в межах річкових басейнів, а також аналіз ризиків для безпеки самої гідроенергетики. Подальший її розвиток потребує належної екологічної оцінки впливу нового будівництва на стан водних екосистем, нормативного врегулювання стосовно встановлення санітарних і екологічних витрат води для кожного водного об’єкта, законодавчого врегулювання посилення відповідальності компаній, що займаються будівництвом гідро­енергетичних і гідротехнічних споруд. Кожний проєкт будівництва нової ГЕС, у тому числі міні-ГЕС, має пройти процедуру оцінки впливу на довкілля. А програми розвитку енергетичної галузі повинні діставати стратегічну екологічну оцінку. Це думка групи науковців Національного екологічного центру України.

Представники енергобізнесу більш категоричні. Вони наполягають на необхідності швидкого розвитку малої гідроенергетики, яка була несправедливо обділена увагою в мирний час. Така генерація електрики, розподілена на невеликі ділянки постачання, значно підвищує рівень безпеки та надійності електроживлення. Крім того, її розвиток дасть поштовх для розвою вітчизняної промисловості та створить нові робочі місця. Гадаю, в кожному конкретному випадку все ж таки варто виходити з конкретних можливостей та умов. До того ж не зайве дослухатися думки відомої експертки з водно-екологічних питань Наталії Закорчевної, яка вважає, що при будівництві малих ГЕС потрібно враховувати дві головні речі: економічну ефективність та шкоду довкіллю. Наразі ж ці питання, за її оцінкою, в Україні часто ігноруються.