Добрий господар

Посійте... персик

ЦЕ УНІКАЛЬНА культура, яку справді можна виростити самостійно з насіння без подальших щеплень. У власне сівбі персика нема ніяких складнощів. Проте процес вирощування, коли доводиться берегти слабкі сходи, з року в рік допомагати рослинам міцнішати, майже десятиліття чекати на перше плодоношення — ось що дійсно складно «про­йти». І все ж воно того варте. Секрет не в любові до труднощів, а в надзвичайній стійкості вирощених сіянців.

Звісно, найпростіше — купити готовий саджанець. Та якщо для деяких плодових видів це ще і єдиний варіант, то для персика аж ніяк не так.

Персик, отриманий насіннєвим способом, здатен родити навіть без щеплення. Результат не зовсім передбачуваний з точки зору характеристики плодів, адже сортові ознаки не завше зберігаються й у потомства розщеплюються якості. Та плоди все одно дуже смачні, соковиті, особливо ароматні — спершу невеличкі, однак з кожним урожаєм дедалі більші та чисельніші.

Персик із кісточки цінують насамперед за практичні переваги: рослини чудово адаптовані до місцевого клімату, умов на вашій ділянці, зокрема до зимівлі. Такі деревця стійкіші до хвороб та шкідників, вимагають значно менших обробок і профілактики. А ще — витриваліші до посухи та несприятливих умов, більш довговічні, родять десятиліттями.

Спосіб вирощення персика з кісточки вважається ідеальним для тих місцевостей, де цей вид фруктових страждає від морозних зим.

Окрім того, метод беззатратний, адже «стартовий матеріал» дістається фактично безкоштовно.

Звісно, посадити кісточку й справді простіше простого. Але у вирощуванні персиків із кісточок є недоліки, які варто обміркувати до того, як братися за справу.

Рослинам потрібен не просто догляд, а ретельний догляд, особливо у перші роки. Їх доведеться буквально балувати, стежити за вологістю. І лише потім проявиться та сама стійкість, за яку їх так цінують.

Ймовірність того, що ви не отримаєте очікуваного, бо використали кісточку гібриду чи прищепленого, а не власнекореневого сорту, дуже велика.

Потрібні найкращі, найсмачніші, найбільші, без жодного пошкодження персики з дерева, причому зірвані не недостиглими для кращого транспортування, а саме стиглими.

Знайти такі персики в супермаркетах чи з числа «завізних» неможливо, тому єдине джерело жаданого насіння — придбати ці фрукти в тих, хто їх вирощує у вашій місцевості, тобто у місцевих садівників чи фермерів. Не потрібно гнатися за заморськими фруктами та популярними південними сортами: на місцевому ринку купуйте ті сорти, що походять із вашого регіону, куштуйте, і якщо якийсь персик приємно здивує — залишайте собі кісточки з найкращих плодів. Якщо є можливість, краще взагалі рвати персики самому з дозволу сусідів або друзів — це єдиний варіант, за якого ви зможете впевнитись у тому, що це не щеплена рослина.

Свіжими кісточки не сіють. Їх ретельно миють, очищуючи від залишків м’якоті, просушують і кладуть на зберігання у прохолодне сухе місце.

Очищене і неочищене насіння підходить однаково.

Персикові кісточки можна сіяти цілими, а можна — витягнувши ядро, щоб прискорити проростання. І різниця, крім термінів очікування, невелика. При повному відкритті кісточки є імовірність пошкодження дорогоцінної серцевини, тому простіше висівати кісточки «як є».

Цілі кісточки спершу замочують на кілька днів у теплій воді, час від часу змінюючи її, потім надколюють з одного боку, щоб полегшити процес проростання.

Якщо з кісточки вдалося дістати з допомогою молотка чи ножа непошкоджене ядро, його також спочатку замочують, а потім сіють. Найпростіший варіант — загорнути насіння у вологу тканину на кілька днів (так само, як будь-яке інше насіння).

Навіть у випадку, коли хочеться завести одне-єдине персикове дерево, сіяти лише одну кісточку — майже безнадійна справа. Схожість у персикових кісточок непередбачувана й невисока, а молоді рослини легко втратити за найменшого недогляду, тому потрібно проводити сівбу із запасом. Найсильніші деревця залишають, решту видаляють чи роздають. Надійний варіант — три-п’ять кісточок на кожне бажане дерево.

Будь-яке насіння персика проросте тільки після холодної стратифікації. Аби кісточки зійшли, рослини були стійкішими, кісточки потрібно потримати в холодильнику чи погребі за температури від 2 до 5 градусів тепла протягом трьох-чотирьох місяців. Найліпше помістити кісточки у вологу тирсу, торф або пісок. А після появи перших паростків перенести матеріал у тепло та обережно висадити в горщики чи в садку. Можна стратифікувати вже посаджені кісточки, щоправда, це потребує більшого місця.

Скорочена стратифікація зменшує шанси, та все ж застосовується досить часто. Потримавши кісточки два-чотири тижні на холоді, їх замочують на декілька годин у стандартному розчині стимулятора росту і відразу висаджують у ґрунт.

Утім, стратифікацію цілком можна довірити самій природі. Щоб не шукати місце для холодного періоду ще до висадження, краще було зберегти кісточки до осені та посіяти їх прямо в садку. Така стратифікація — найоптимальніша.

Знайшовши ідеальне місце для персика на ділянці, доцільно там же і провести сівбу, щоб рослина відразу адаптувалася до умов, проходила природні цикли розвитку, не страждала від пересадки, яку персики не люблять. Якщо на постійному місці є великі ризики втратити маленькі сходи, можна висіяти персик на окремій грядці, доростити до висоти 1 м, а вже тоді обережно викопати з великою кореневою грудкою та висадити на постійному місці у просторих посадкових ямах.

Посів персикових кісточок роблять зазвичай у середині та наприкінці жовтня. Достатньо невеличких ямок, в які насіння кладуть на глибину 6-7 см. Трішки попелу на дні не завадить. Кісточки можна сіяти на відстані 10-25 см, щоб потім обрати найсильнішу рослину, а можна рідше, аби зменшити втрати. Посіяне варто відразу ретельно замульчувати, захистити листям, травою, хвоєю. Головне — не забути відмітити місця, аби навіть через роки не загубити сліди і не знищити ніжних сходів під час робіт на ділянці.

Якщо персики не зійдуть через три-чотири місяці, не поспішайте ставити на посівах хрест. Річ у тому, що кісточки можуть несподівано прорости навіть через три-чотири роки!

Проростити персики можна і в контейнерах: у домашніх умовах чи в теплиці. Так легше вибраковувати рослини, стежити за проростанням, контролювати вологість землі.

Для посадки кісточки знадобиться будь-який не дуже великий горщик чи контейнер із дренажними отворами висотою від 12-15 см (чим глибше, тим краще, адже сіють персик дуже глибоко), наповнений універсальним субстратом.

Кісточки, що пройшли стадію стратифікації та набубнявіння, висаджують завглибшки 6-7 см, не вельми ущільнюючи ґрунт, обережно поливають. Достатньо накрити ємність плівкою або склом, регулярно провітрювати, поставити горщики в теплому приміщенні й не забувати підтримувати легку вологість землі. Як тільки з’являться перші ознаки проростання, укриття знімають і забезпечують максимальне освітлення. Полив звичайний, по мірі підсихання землі. Доки рослини залишаються в контейнері, їх підживлюють універсальним добривом кожні два тижні.

Персик із кісточки, вирощений у горщику, можна пересадити в садок у травні, з приходом стабільного тепла, або ж залишити в контейнерній формі до осені. Коренів не можна пошкоджувати. Після пересадки «розсаду» доведеться притіняти. Приживаються рослинки важко, при постійному поливі.

Усі персики (зокрема і персик з кісточки) добре ростуть лише на захищених сонячних, теплих місцях, бажано з надійним бар’єром від протягів із північного боку. Їм потрібна пухка, нейтральна чи слабколужна родюча, багата на органіку земля. Персики не терплять затримки вологи. В ґрунт потрібно додати по одному відру компосту або перегною на кожний квадратний метр, за потреби — розпушувачі у вигляді піску і торфу.

Аби персик із кісточки став досяжною мрією, молоді рослини слід захищати від агресивних сусідів та посухи. Не давати шансів бур’янам і регулярно підпушувати землю, підтримувати високу мульчу — лише перший крок. Як тільки з’являться сходи, варто почати регулярно поливати землю, підтримуючи легку постійну вологість протягом усієї вегетації.

З другого року, якщо ґрунт був достатньо заправленим, можна починати вносити слабкі розчини зелених чи органічних добрив.

Формування починають із наступного року, вкорочуючи верхівку для «запуску» росту бічних пагонів. З другого року починають формувати рівномірну скелетну основу, в подальшому вкорочуючи всі гілки другого та третього порядку до кількох бруньок.

У перші зими рослини необхідно захищати повітряно-сухим методом. Обмотування агроволокном чи мішковиною, обв’язування гіллям хвойних, насипання окремої землі на пристовбурне коло, — оптимальний варіант.