• Про те, що болить

Любіть Україну!

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Цей заклик Володимира Сосюри, проголошений в однойменному вірші 80 років тому, був актуальним завжди. І тоді, коли за ці рядки поет потрапив у немилість московських вождів, і тепер, коли продовжувачі їхніх кривавих справ намагаються стерти з лиця землі все українське.

ПРО свою вистраждану любов до України вкотре заговорили відомі працівники сільського господарства Дніпропетровщини. Особливо після нещодавнього Всеукраїнського аграрного форуму, що відбувсь у Кропивницькому. На ньому лідер фермерського руху області Анатолій Гайворонський, описуючи нинішнє становище фермерів, закликав представників влади відстрочити повернення ними позичок і відсотків на них, адже інакше їм не тільки не вижити, а й не закласти урожаю наступного року. Сіяти в суху, як камінь, землю марно, та й нема за що: на рахунках селян катма коштів. Однак у відповідь на цей крик душі аграріїв ошелешили новим законопроєктом про підвищення податків.

На думку Гайворонського, ухвалити таке рішення — все одно що живцем здирати шкуру із селян. Через тяжкі погодні умови, зокрема відсутність дощів, цьогорічний сезон видався вельми складним. Якщо ріпак ще «вискочив», давши з горем навпіл по 20 центнерів із гектара, то соя згоріла, вродила втричі менше, ніж зазвичай. Нижче середніх показників намолотили і пшениці. З цінами теж горе. До пізньої весни, коли собівартість пшениці й кукурудзи минулого року становила 4,8 тисячі, вони трималися не вище 4,5 тисячі гривень за тонну. Щоб упоратися з весняною сівбою, фермери мусили збувати збіжжя собі у збиток, сподіваючись, що осінь відшкодує втрачене. Та не вийшло. Завершується збір пізніх культур, який показує, що маємо недорід кукурудзи і соняшнику.

— І знову доводиться говорити про ціни, — скрушно зітхає Анатолій Гайворонський. — На початку літа за тонну збіжжя нам платили по 8,5 тисячі, одначе незабаром вартість збили майже на дві тисячі гривень. І це в умовах війни і мало не суцільної мобілізації по селах! Ми розуміємо, що лозунг «Все для фронту, все для перемоги!» означає жертвувати всім задля нескореності та перемоги рідної держави. І в той же час любити Україну — це ще й любити народ, дорожити ним. Тим паче селян, які не лише своїми податками наповнюють державну скарбницю, а й годують усіх. І армію теж. Проте задумайтеся: одні воюють на передовій, стоячи на смерть, ми, фермери, з останніх сил прагнемо не допустити голоду, а дехто в цей час безбожно краде.

Ці думки поділяє Анатолій Лейко — ватажок Верхньодніпровської районної Асоціації фермерів і приватних землевласників, колишній воїн-«афганець», нині очільник районної громадської організації, яка переймається вшануванням пам’яті земляків, загиблих у боях із рашистами.

— Становище, у якому ми сьогодні перебуваємо, — наголошує Анатолій Олексійович, — схиляє до думки, що любити сьогодні Україну — це жити по совісті, на всіх рівнях говорити правду, очищаючись від брехні та підлості. Тим часом під прикриттям продажних правоохоронців розрослася корупція, спричинена «великим крадівництвом». Мало того, що податки з державної казни, які сплачує народ, витрачають не на потреби фронту, так ще й «розпилюють» бюджети на шматки і розкрадають. У війну корупціонерів необхідно прирівняти до зрадників України — тих, хто любить її тільки із власною шкурною метою. Це, звісно, крайній засіб, але чому ми раз у раз чуємо про застави, відкупні, відчинені «прохідні» на наших кордонах для злочинців? Для них вироки мають сягати 15 років позбавлення волі, без будь-якої можливості вийти з-за ґрат раніше.

Небайдужий чоловік порушив ще одну болючу сторону життя нашого суспільства — закон про мобілізацію, який повною мірою стосується не всіх громадян. Так, обіцяли, наприклад, призвати майже половину наявних поліцейських, а насправді взяли до лав ледве-ледве 10 відсотків із них. Чимало стражів правопорядку достроково, у віці від 40 до 45 років, пішли у відставку. Також мали б мобілізувати прокурорів і суддів. До роботи можна залучити студентів старших і випускних курсів юридичних вишів. Ці зміни підуть тільки на користь: зменшиться корупція і посилиться правопорядок.

— Я б усіх посадовців урядових установ, митників, та й нардепів зі зграями їхніх помічників пропустив через передову. А тих, хто відмовлятиметься, оголошував би ухилянтами з усіма наслідками, які з цього витікають. Принаймні тримати таких на державній службі не варто, — заявив Анатолій Лейко.

Чи не перегинає палицю фермер? Можливо, але колишній воїн-«афганець», а нині хлібороб висловлюється так категорично і з таким болем від справжньої любові до України. І в цьому його підтримує сільський люд, споконвіку мудрий і роботящий.