• Неоголошена війна

Кожен із нас — президент

Михайло ВЕДМІДЬ.

У ЧЕТВЕР, 1 серпня, у Туреччині, яка виступала посередником, між країнами Заходу та росією відбувся масштабний обмін ув’язненими. Він став найбільшим із часів холодної війни. Росія звільнила 16 чоловік, а західні країни — 10. Загалом в обміні взяли участь щонайменше шість країн: США, рф, Німеччина, Польща, Словенія і Норвегія. Деякі джерела називають іще Велику Британію та білорусь. Москва звільнила американських журналістів Евана Гершковича та Алсу Курмашеву, колишнього морського піхотинця США Пола Вілана, а також російських політв’язнів Володимира Кара-Мурзу, Іллю Яшина та інших. Країни Заходу віддали ув’язнених, включно із кілером вадимом красіковим — співробітником фсб, який відбував довічний термін у Німеччині за вбивство колишнього чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі.

Хтось вітав досягнуті з країною-агресором домовленості, називаючи їх «діамантом у президентській короні Байдена», хтось, навпаки, жорстко критикував, стверджуючи, що це — «ганебна сторінка в історії». Позицію перших висловила партійна шефиня канцлера Шольца — голова Соціал-демократичної партії Німеччини Саскія Ескен. «Це великий успіх для дипломатії, що нам вдалося звільнити багатьох німецьких та інших західноєвропейських і західних громадян із російських в’язниць, — зазначила Ескен і додала: — Угода однозначно показує, що можна домовлятися, вступати в переговори, навіть із російською державою, і навіть із російським агресором, з питань, де вони також мають свої інтереси. Зрештою, вони хочуть досягти миру, але для цього ми повинні спочатку створити ситуацію, в якій російська держава справді захоче говорити з нами».

Зовсім інше ставлення до події у військово-політичного керівництва України. У Києві з тривогою сприйняли новини про обмін заручниками між росією та західними країнами, побоюючись, що це може бути лише вершиною айсберга таємних переговорів без відома України. Про це повідомила The Washington Post. Видання зазначає, що цей обмін напряму не стосувався України, українські офіційні особи не брали прямої участі в ньому і публічно не коментували. Але масштаб, складність, секретність і важливість обміну не залишилися непоміченими. Тим паче, що у Києві, як зауважує WP, вже давно побоюються, що Сполучені Штати можуть розпочати таємні переговори з москвою про укладення мирної угоди.

У коментарі виданню радник Офісу президента України Михайло Подоляк висловив переконання, що Україна зараз «над-то незалежна», щоб її обходити стороною під час будь-яких потенційних переговорів і нав’язувати умови припинення вогню. Неможливо домовитися з росією про щось, що стосується України, без України. Ціна війни надто висока, інформаційний вплив України надто великий, тож несправедливе завершення війни принесе трагедію не лише Україні, запевнив український посадовець.

Водночас, наголошує WP, українці усвідомлюють, що їхня країна виживає завдяки зброї та грошам, які надходять від країн Заходу. І якщо будь-який із цих рятівних каналів буде перекрито, Україна опиниться у великій біді. Тож не дивно, що інформація про угоду щодо ув’язнених — результат місяців кропітких і складних дипломатичних переговорів між моск-вою та Вашингтоном — викликала настороженість частини українців.

Американське видання зазначає, що українці вже мають негативний історичний досвід щодо таких примусів: «Коли 10 років тому почався конфлікт із росією, лідери Франції та Німеччини Франсуа Олланд і Ангела Меркель підштовхнули президента України Петра Порошенка до підписання угоди про припинення вогню, відомої як Мінські угоди, на дуже невигідних умовах».

«Заспокоїти» українців та тих, хто засуджує таємні домовленості з агресором, поспішили як у Вашингтоні, так і в москві. Так, речник кремля дмитро пєсков спростував будь-які припущення про те, що обмін полоненими ознаменував «розморожування відносин», яке могло б відкрити шлях до мирних переговорів у війні проти України. Відповідаючи на запитання The Washington Post, пєсков сказав, що Україна та складніші міжнародні проблеми — це «зовсім інша справа». І деталізував: «Там підходи зовсім інші. Це принципи національних інтересів нашої країни, інтересів національної безпеки, і там робота ведеться в іншому режимі і за іншими принципами».

На запитання журналістів, чи може угода щодо обміну ув’язнених стати основою для дипломатичних зусиль у контексті війни росії проти України, радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван відповів, що Сполучені Штати не бачать зв’язку між переговорами щодо обміну ув’язнених і «будь-якою потенційною дипломатією щодо війни в Україні». «Це різні напрями, — пояснив він. — Один насправді стосується практичного питання здійснення обміну, інший є набагато складнішим, де головну роль відіграватимуть українці, а США радитимуться з партнерами, аби підтримувати їх, коли вони будуть готові вдатися до такої дипломатії».

Тим часом у інтерв’ю французьким ЗМІ, оприлюдненому у середу, 31 липня, Володимир Зеленський, зокрема, заявив, що справедливий мир має включати можливість відновлення територіальної цілісності України, але це «необов’язково робити з допомогою зброї». У відповідь на пряме запитання щодо можливості територіальних поступок Президент України зазначив, що «офіційно Україні ніхто нічого не пропонував» і влада, за Конституцією, не може віддати комусь території. «Для цього потрібно, щоб український народ бажав цього», — наголосив він, додавши, що це «не найкращий варіант», оскільки для російського лідера володимира путіна «буде перемогою, якщо він захопить частину наших територій».

До речі, згідно з результатами опитування, проведеного у травні цього року Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), майже третина (32%) опитаних українців висловили готовність до територіальних поступок для якнайшвидшого досягнення миру та збереження незалежності. І цей показник, за словами соціологів, невпинно зростає після травня 2023-го. Відповідно, стабільно знижувалася частка тих, хто виступає проти будь-яких територіальних поступок. І якщо тенденція зберігатиметься…

Словом, є над чим подумати. І Президенту, і кожному з нас. Бо, як сказав під час своєї інавгурації Зеленський, «кожен із нас — президент». Тому має право не тільки ухвалювати певні рішення, а й нести за них повну відповідальність.