Соняшник

Наш куточок для синів і дочок

Куточок підготувала

Олена КОЩЕНКО. Малюнки Олексія КОХАНА.

• Відповідає «Соняшник»

Як і навіщо люди придумали сузір’я?

Знайдені під час археологічних розкопок у долині Євфрату клинописні таблички доводять, що як мінімум за 2,5 тисячі років до нашої ери вже існував поділ неба на сузір’я. Принаймні у тих районах Землі, які були джерелами стародавніх цивілізацій.

Вже у ті далекі часи, коли не було ні календарів, ні годинників, наші предки намагалися орієнтуватись як у просторі, так і в часі, навчаючись «читати» зоряне небо. Перші його спостерігачі помітили притаманну зорям незмінність взаємного розташування. А поєднання окремих груп яскравих зірок шляхом уявних ліній народжувало у їхній свідомості фігури, які їм легше було запам’ятати, — сузір’я. Фантазія ще й допомагала «побачити» в них обриси казкових тварин і міфічних персонажів. Також предки звернули увагу на те, що вид сузір’їв змінювався залежно від пори року. Причиною цього був процес руху Землі навколо Сонця, через що і здавалося, що наша небесна зоря, повільно «проходячи» на тлі зірок, щодоби зміщувалася на схід.

Цей видимий шлях Світила називається екліптикою і пролягає через 12 відомих нам зодіакальних сузір’їв. Зодіакальними їх назвали тому, що 11 із них мали імена живих істот (грецьк. Zodiakos від zoon — «тварина»). Вступ Сонця у певні зодіакальні сузір’я означав початок певної пори року. Таким чином люди навчилися погоджувати свою діяльність із появою на небі сузір’їв зодіаку. Вони являли собою такий собі велетенський світовий годинник, на якому у 12 символах було позначено 12 періодів року. А зірки, що сходили на східному горизонті відразу після заходу Сонця і впродовж ночі здійснювали на видимому небосхилі свій шлях, були для цього «світового годинника» своєрідними стрілками.

У спадок від стародавніх дослідників нам дістався поділ неба на 21 північне сузір’я, 12 зодіакальних і 15 — південних. Відтоді людство ще неодноразово намагалось навести «небесний лад», навіть на догоду царям і монархам, яких «увіковічували» у сузір’ях. І такий безлад на зоряній карті тривав віками. Аж доки 1922 року генеральна асамблея Міжнародного астрономічного союзу не прийняла ухвалу раз і назавжди визначити як форми, так і латинські назви сузір’їв, які стали універсальними поняттями для всіх народів світу. Саме тоді небесну сферу було поділено на 88 сузір’їв із кордонами прямолінійної форми. 32 з них розташовані у Північній небесній півкулі, 48 — у Південній, а 8 сузір’їв — на обох півкулях по обидва боки небесного екватора — уявного великого кола.

Найкрупнішим за займаною площею серед усіх яскравих сузір’їв неба є Велика Ведмедиця. А найменшим сузір’ям Південної півкулі вважається Південний Хрест, Північної — Малий Кінь. Максимальну кількість яскравих зірок уміщує сузір’я Скорпіона.