• З літопису наших днів

Коли людей не чують

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Сергій Батрин — депутат Керецьківської сільської ради, що на Закарпатті, підірвавши у сесійній залі три гранати, збурив усю Україну. За словами свідків, на сесії сільради 15 грудня Батрин виступав проти ухвалення бюджету ОТГ на 2024 рік. Він переконував, що не можна під час війни виділяти голові Керецьківської ОТГ Михайлу Мушці, представнику ОПЗЖ, 50-процентну надбавку та щомісячну премію в розмірі 100 процентів від окладу. В якийсь момент суперечки депутат вийшов із сесійної зали, але за кілька хвилин повернувсь і кинув три гранати на підлогу. Прогриміли вибухи. Шквалом відгуків вибухнули соцмережі. Аналізуючи трагедію, дописувачі сходилися на одному: метод, певна річ, злочинний, але коли людей не чують, тоді, як вияв відчаю, і лунають вибухи.

НА ПОДІЮ відгукнувсь і Григорій Давиденко — депутат Китайгородської сільської ради Дніпропетровщини.

— Це серйозна засторога деяким чиновникам, — вважає він. — Випадок показовий щодо оцінки невдоволення суспільства діями можновладців у громадах, котрі не зважають на війну, ігнорують проблеми виборців, натомість розвивають свої «хапальні» навички. Корупція, казнокрадство і зневажання потреб населення «вбивають» українців не гірше за окупантів.

Григорій Давиденко наразі, мабуть, єдиний з-поміж депутатів опозиціонер і опонент голови ОТГ Сергія Турського. Зокрема, це підтверджує і такий факт. На передноворічну сесію депутати винесли питання про призначення Турському у 2024 році 50 відсотків щомісячної надбавки до зарплати, а заодно й 100 відсотків від щомісячної премії. Григорій Миколайович був категорично проти цього, натомість вимагаючи фінансової підтримки ЗСУ. Протягом минулого року Китайгородська ОТГ не переказала жодної гривні на потреби фронтовиків! Депутат надіявся виправити цю прикру ситуацію своєю промовою на сесії.

Проте наряд місцевої поліції на засідання його не пустив. Сільський голова Турський подав заяву до поліції стосовно того, що відгук Давиденка в Інтернеті на закарпатську подію може провокативно підбурити селян громади. При цьому наголосив на бунтівному характері Григорія Миколайовича.

Давиденко й справді ніколи не відмовчувався. Намагався зупинити незаконний видобуток піску на 50 заповідних гектарах громади, бив на сполох із приводу великого «крадівництва» на будівництві об’їзної дороги. Звісно, слухати його не хотіли. А тепер і відігралися: замість засідання сесії він у супроводі наряду поліції опинивсь у відділенні для пояснення.

— Мою критику, — каже Григорій Миколайович, — Турський не сприйняв як привід критично переосмислити свій, як характеризують наші люди, прихватизаторський стиль роботи. Натомість вирішив нейтралізувати мене, аби безперешкодно «протягти» збільшення своєї зарплати вкупі з преміями...

Так сталося, що відсутнього на сесії Давиденка деяким чином замінила авторитетна в Китайгороді Ніна Трень, яка свого часу працювала тут зоотехніком. Її дочка Вікторія і зять Микола зараз перебувають у лавах Збройних сил України. Тож, добре знаючи потреби військових, Ніна Михайлівна і прийшла на сесію, аби запитати в Турського, за які заслуги він знову затребував підвищення власної зарплати, ігноруючи проблеми війська? І запитала. У відповідь Турський промовчав, мов і не почув її, а деякі депутати опустили очі. Все ж таки їм стало соромно.

— Раніше Турський очолював райадміністрацію в Царичанці. А коли район ліквідували, намагався обійняти посаду сільського голови в Царичанській ОТГ, та не вийшло. Невідомо як спромігся стати сільським головою Китайгорода. Спитайте в селі, хто ж за нього голосував, — таких не знайдеться. Очоливши нашу громаду, Сергій Миколайович, щиро кажучи, не береться ні за холодну воду. Як жителька громади я маю право спитати його про це, та зась! За три роки в селі не скликали жодної сходки. Жодного разу Турський не звітував перед людьми. Працює все одно що в режимі онлайн — віддалено від своїх виборців, — обурюється Ніна Трень.

На сесію «прорвалась» і Антоніна Бондар — місцева мешканка, яка втратила на війні сина Ігоря. Вона нагадала депутатам, що до Китайгорода вже не повернеться десятеро земляків. Осиротілі батьки просять-просять створити на сільському кладовищі меморіальний куток на спомин про загиблих захисників Вітчизни, та реакції нуль…

Тут обурені депутати завирували. Мовляв, на 2024 рік у бюджеті передбачили 40 тисяч гривень на меморіал. Якою ж насмішкою здається ця цифра у порівнянні з 4 мільйонами гривень, які не пошкодували на утримання керівного апарату громад на чолі з Сергієм Турським. Згорьована Антоніна Бондар, тамуючи сльози, залишила сесійне зібрання.

За три роки головування Турський прославився єдиною подією, яка для одних комедія і сміх, а для інших — скандал і гріх. Останніми роками мешканців ОТГ загодя не сповіщають про скликання сесій сільської ради. А на початку 2022-го позачергову сесію скликали мов на пожежу. Сільський голова закликав своїх депутатів дозволити групі якихось невідомих бізнесменів політати над селами громади на повітряних кулях! Чим це зарадить громаді, не пояснив. Утім, депутатська більшість вирішила: якщо любителі екстриму заплатять у скарбницю громади — нехай політають. Буде дітям розвага.

Через тиждень у Китайгороді дізналися, що Турський запросив у літунів дві «штуки зелених», але не в бюджет ОТГ, а у власну кишеню. Цю плату заїжджі збили до 20 тисяч гривень, під час одержання яких сільський голова був заскочений на гарячому. Відтоді він працює, маючи підозру про отримання хабара. В Дніпровському райсуді міста Кам’янське вже два роки тривають слухання, які чомусь ніяк не завершаться вироком.

— Викликали всіх депутатів, котрі проголосували за дозвіл літунам, — згадує Григорій Давиденко. — Адвокати Турського звинуватили їх у тому, неначе це саме вони своїм дозволом підбили бідолаху голову на хабар. Ні суддя, ні прокурор чомусь належним чином не зреагували на цю маячню. Йдеться до того, що винним виявиться не Турський, якому світить від 5 до 8 років, а його покірні депутати.

ТИМ ЧАСОМ сільський люд гомонить і про інше: мовляв, невідомі літали вздовж і впоперек над громадою не лише задля адреналіну. Їхні маршрути були переважно вздовж автомагістралі, котра, пронизуючи Китайгородську ОТГ, веде з Дніпра до Києва. Оскільки ж магістраль незнайомці оглядали з височини за півтора тижня до вторгнення російських окупантів в Україну, закрадається думка про шпигунів, які фотографували шляхи ймовірного переміщення ворожих військ. Звісно, це тільки припущення, кажуть у громаді, але ж досі так і не з’ясовано, хто були ті «туристи»?

Неоднозначно сприймають люди ще одну подію у діяльності Сергія Турського. Позаторік він влаштував мало не шоу. Селянам важко було зрозуміти, з якого дива перед ними мітингували численні діячі місцевої «еліти» — підприємці, фермери, чиновники, депутати, яких зібрала сільрада. Запевняючи своїх «пересічних» земляків у тому, що ось-ось вони заживуть, як у Бога за пазухою, промовці висували умову: затребувати від столичної влади, аби український газ належав українцям. Нібито влада держави цього не хоче. Мешканці громади, здивовані такими несподівано шаленими пристрастями саме навколо газу, потім пояснювали це тим, що, можливо, так «підігрівали» сільський люд, готуючи його зустрічати квітами й хлібом-сіллю ворогів із півночі.

Зважаючи на всі ці діяння, не дивно, що у Китайгородській громаді бурхливо і схвильовано обговорюють закарпатську трагедію. Ватажок Керецьківської ОТГ Михайло Мушка також спіймався на «неправомірній вигоді» і на нецільовому використанні бюджетних коштів.

А й справді, запитують тепер у Китайгороді, скільки можна мовчки терпіти свавілля?