• Неоголошена війна

Неприємний сюрприз для агресора

Михайло ВЕДМІДЬ.

У П’ЯТНИЦЮ, 12 січня, Президент України Володимир Зеленський та прем’єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак після переговорів у Маріїнському палаці в Києві підписали документ «Угода про співробітництво у сфері безпеки між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії». Український лідер назвав подію «історичною». Цей договір став першим у сфері безпекових угод на виконання домовленостей, узгоджених торік у липні на Вільнюському саміті НАТО між Україною, членами «Групи семи» та державами, що до них приєдналися.

За словами підписантів, в угоді прописаний термін її дії — десять років із можливістю продовження. Втім, у разі вступу України в НАТО ще до закінчення терміну дія безпекових зобов’язань завершиться і буде інкорпорована в систему Північноатлантичного альянсу. «Якби такі гарантії були досягнуті у 1991 році, зокрема з Британією, то війна б не почалася», — висловив переконання Володимир Зеленський. Зі свого боку Ріші Сунак наголосив, що це «перше з безпекових запевнень, які підписує Україна». Під час візиту лідер Туманного Альбіону заявив про надання Україні 2,5 млрд фунтів стерлінгів (понад 3 млрд доларів) військової підтримки. За словами Сунака, це найбільший пакет оборонної допомоги Британії від початку широкомасштабного вторгнення російських військ в Україну. Що ж, з огляду на те, що понад 100 мільярдів доларів західної допомоги «зависли» у Вашингтоні та Брюсселі, англійська військова підтримка ой як стане у пригоді на лінії фронту. Хоча питання перемоги України навряд чи вирішить.

Та все одно такий перебіг подій ну дуже не сподобався російським можновладцям. Заступник голови радбезу рф дмитро медведєв розлютився через візит Сунака до Києва і почав погрожувати оголошенням війни, якщо британці розмістять в Україні військовий контингент. Він назвав англійців «нахабними» та «одвічними ворогами».

Заступник голови Офісу Президента Ігор Жовква щодо цього зауважив, що «увесь минулий рік нам говорили про те, що світ нібито відвернувся від України, що нібито забули про Україну… І те, що відбулося, — це був неприємний сюрприз для країни-агресора. Обіцяємо ще більше подібних сюрпризів у цьому році».

І наче на продовження цих слів посол США в Україні Бріджит Брінк того ж дня сказала, що Сполучені Штати також прагнуть підписати з Україною безпековий договір. Вона наголосила, що досягнення подібної домовленості є задачею, яку поставив президент США Джо Байден.

Своє оптимістичне слово мовив і прем’єр-міністр України Денис Шмигаль. Він поінформував, що Україна веде переговори з партнерами про підписання безпекових угод, і близько 30 країн, включно з членами G7, вже готові до такого партнерства.

Ще однією подією, яка викликала в Україні жвавий інтерес і привернула до себе увагу суспільства, стало інтерв’ю відомого політика, екскерівника МВС і ексгенпрокурора, нещодавнього військовослужбовця капітана ЗСУ Юрія Луценка одному з центральних телеканалів. Він закликав Президента Володимира Зеленського, главу Міноборони Рустема Умєрова і Головнокомандувача Збройних сил Валерія Залужного оприлюднити кількість загиблих на війні українців. Луценко сказав, що якщо «500 тисяч, про які зараз говорять», розділити на кількість місяців, можна буде скласти уявлення про втрати ЗСУ на фронті. Це приблизно 30 тисяч на місяць — убитими та важкопораненими. «Ці три посадові особи, які ведуть війну, повинні разом вийти перед українцями та сказати, що цей закон (про мобілізацію. — Ред.) нам потрібен. При цьому вони мають назвати кількість загиблих», — висловив наполягання він, додавши, що інакше не вдасться вивести із зони комфорту мільйони тих, хто ховається за «різними байками про те, що може служити будь-хто, крім мене». За словами політика, він розуміє, що для суспільства дані про втрати стануть шоком, але українці заслужили на правду.

Так, по суті, воно і сталося. Хтось повірив, хтось розкритикував слова Луценка. Мовляв, під час війни дані про втрати є держтаємницею і не підлягають розголошенню, а звідки колишньому генпрокурору її знати? На чий млин, закидають недоброзичливці, він ллє воду? І т. д., і т. п. Проте Луценка дуже важко назвати тим, хто розповсюджує «кремлівські наративи» і цим підігрує ворогу.

Водночас можна згадати інші відповідні дані, які заслуговують на увагу. Так, торік 9 листопада на пресконференції у Нью-Йорку по відеозв’язку Володимир Зеленський заявив, що втрати України у війні проти рф у «п’ять разів менші», ніж у противника. На той час, за даними Генштабу ЗСУ, загальні втрати російської армії становили 308 720 осіб. Таким чином, можна зробити висновок, що наших захисників загинуло близько 61 744. Також у листопаді видання The Economist опублікувало дані з посиланням на анонімних американських чиновників про те, що оцінювані втрати України становлять близько 190 тисяч осіб. Із них загиблими — 70 тисяч, а пораненими — 120 000.

Натомість кандидат на посаду президента США Роберт Кеннеді (племінник убитого восени 1963 року американського президента Джона Кеннеді) ще торік у травні стверджував, що у війні Україна втратила 300 тисяч військовослужбовців і 40 тисяч цивільних осіб. Тобто, якщо слова Луценка про 30 тисяч на місяць відповідають дійсності, то на кінець минулого року і початок поточного якраз і виходять згадувані 500 тисяч, «про які зараз говорять».

Тим часом на фронті окупанти продовжували вести наступальні дії відразу на кількох напрямках. Утім, якихось значних досягнень не мали. Та й незначних теж. Ось як прокоментував загальну ситуацію наприкінці минулого тижня командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський. Він повідомив, що у противника є ресурси, щоб продовжувати наступати на різних ділянках фронту, але в цілому зимовий наступ армії рф не має успіху. «Я би більше сказав, що наступ російської армії зазнає невдачі… Вони неодноразово визначали для себе терміни захоплення тих чи інших населених пунктів, виходи на певні рубежі, потім їх переносили — ці задачі в них дійсно провалені», — констатував генерал.